Блог | Хто ви, пане Гогілашвілі? Про карколомну кар'єру хамовитого замміністра внутрішніх справ

Отже, знайомтесь, хто ще не познайомився. Живе в нас Олександр Гогілашвілі — хам, викрадач людей, виходець з РФ та заступник міністра внутрішніх справ України.

Як людині вдалося поєднати в собі такі, здавалося б, взаємовиключні риси?

А про це я розповім нижче.

Вже багато хто бачив відео, на якому Гогілашвілі рветься через блокпост на Донеччині та поводиться із військовослужбовцями на ньому так, як прийнято в Російській Федерації. Себто, звертається до них російською, бичить, хамить, стверджує, що вони мають його знати в обличчя та боятися — бо ж не просто худоба на самовипасі, а ціле замміністра — та обіцяє розібратися та помститися.

Така поведінка стає зрозумілою та природньою, якщо знати, хто такий пан Гогілашвілі, звідки він виник в нашому житті і під ким ходить.

Пан Гогілашвілі приїхав до нас із Російської Федерації, зі славетного міста Ростова. І вже у вересні 2019-го року пан Гогілашвілі став статечною людиною, заступником міністра внутрішніх справ.

На той момент він:

- не вмів розмовляти державною мовою (і досі не вміє),

- не мав вищої освіти (згодом швиденько надибав два українські дипломи, що дуже цікаво з огляду на попередній пункт),

- жодного дня не працював в правоохоронних органах.

Також, якщо вірити документу, опублікованому екс-нардепом Бориславом Березою, пан зберіг російське громадянство.

Як же сталося таке диво-призначення?

Можливо, був якийсь зв'язок з тим, що його дружина Марія Левченко — особиста помічниця Володимира Зеленського і в Кварталі 95, і в Офісі президента. Кажуть, навіть була присутня на звіті пана Бурби по справі вагнерівців.

Отакої.

Втім, можливо, пан Гогілашвілі справді є унікальним спеціалістом та професіоналом?

Унікальним — є. Але не спеціалістом.

Ще в Росії профільним бізнесом пана було викрадення людей. Себто, "реабілітація наркозалежних". Це коли людину хапають на вулиці та саджають в приватну в'язницю під приводом того, що на нього хтось вказав, як на наркомана, і дав грошей на його ізоляцію. Може, він і справді щось вживав, а може й просто родичі захотіли квартирку звільнити, але по суті в обох випадках — це викрадення. В РФ та в Україні цей бізнес мав назву "Міжнародної антинаркотичної асоціації", і і там, і там фігурує в низці справ по викраденню людей.

Вже будучи заступником міністра, Гогілашвілі активно лобіював діяльність цієї — приватної та антиправової — організації.

Також він посилав підлеглих кошмарити центри замісної терапії. Це офіційно діючі центри, де люди, що хочуть позбавитися залежності від опіатів, отримують замісні препарати, і це основний спосіб лікування опіатної наркоманії в цивілізованих країнах. Але це трішки наламує бізнес і тим правоохоронцям, що кришують наркоторговців, і тим приватним структурам, що спеціалізуються на викраденні людей.

Більш того, він зганьбив Україну перед міжнародним співтовариством. У травні 2019 року Україну було обрано до Комісії з наркотичних засобів ООН. На 63 сесії цієї комісії вирішувався статус канабісу. Варіантів було небагато — або виключити зі списку важких наркотиків, або залишити. Спершу наші представники запевнили комісію, що підтримають виключення й проблем не буде. Це викликало навіть невеличке палання у росіян, які кілька разів зривали голосування.

Втім, з приходом Гогілашвілі офіційна позиція України змінилася на 180 градусів і дивним чином почала нагадувати російську риторику. Він не раз публічно запевняв, що голосуватиме делегація проти, тобто разом з Росією. І лише зусиллями десятків небайдужих активістів, які вивели малозначущу тему в топи усіх видань, українські делегати вирішили під час голосування утриматись. Канабіс — офіційно ліки, а Україна — єдина країна, яка утрималась під час голосування.

Простіше кажучи, пан просто капіталізує розповсюджені в постсовку фобії щодо наркозалежних, позиціонуючи себе "борцем із наркотиками", а насправді будучі звичайним контролером-"обілечувачем".

Моя партія, "Демократична Сокира" закликала до звільнення цієї форми життя з посади, яку вона ще першопочатково не мала права займати, ще у минулих роках. Але ж це цілий чоловік помічниці президента — тож заклик лунав недостатньо голосно.

Потрібно було, щоб із пана полізла Росія та виплеснулась назовні, щоб він зрештою став популярним.

Може, цього разу спрацює?

P.S. Втім, маю висловити претензію і до хлопців на блокпосту. Слід було більш чітко виконувати вимоги Статуту, і при перших ознаках агресії з боку особи покласти його **алом (самовизначення, надане паном Гогілашвілі передній частині своєї голови) у багно, трішки втиснувши для кращої фіксації.

Практика показує, що це сприяє просвітленню в будь-яких громадян держави-агресора.