З моменту проголошення своєї незалежності Україна пережила чимало подій. Вона утвердилася як парламентсько-президентська республіка, обрала шістьох президентів, ввела національну валюту та завоювала своє місце в світовому співтоваристві.
Були і кризи, як фінансові, так і політичні. Революція на граніті, Помаранчева революція та Революція Гідності визначили вектор розвитку української нації, проте 2014 року держава сам на сам зіткнулася з російською агресією. Війна на Донбасі триває понад сім років.
Кожен із цих історичних моментів супроводжувався пронизливими гаслами, які назавжди залишаться в пам'яті мільйонів українців. Детальніше про них – далі в OBOZREVATEL.
Хоча ця масштабна студентська акція відбулася до проголошення незалежності, вона відіграла особливу роль у становленні суверенної держави.
Протести, які проходили 2-17 жовтня 1990 року в УРСР, супроводжувалися студентським голодуванням на Майдані.
Революція на граніті супроводжувалася студентським голодуванням
Протестувальники, зокрема, вимагали перевиборів до парламенту на багатопартійній основі, повернення на територію УРСР українських військових, відставки голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола.
"Борці за правду і свободу, ви є гордістю рідного народу!"
"Україна вдячна своїм синам!"
"Нація живе, поки народжує героїв. І вмирає тоді, коли за неї немає кому вмерти" (О. Гончар)
Протести завершилися підписанням постанови Верховної Ради, яка гарантувала виконання вимог протестувальників.
Революція на граніті проходила 2-17 жовтня 1990 року
Революція на граніті відіграла особливу роль у становленні суверенної держави
Протести завершилися виконанням вимог протестувальників
Після викрадення Георгія Гонгадзе і так званого "касетного" скандалу в грудні 2000 року на Майдані розбили наметове містечко.
Протестувальники вимагали відставки чинного президента Леоніда Кучми й керівників силових відомств, а також незалежної експертизи в справі Гонгадзе.
Учасники акції "Україна без Кучми", 2 лютого 2001 року
Акція пам'яті та відповідальності 11 лютого 2001 року в Києві
"Кучму геть!"
"Кучму – за ґрати!"
"Кучмо, де Гонгадзе?"
1 березня 2001 року влада знесла наметове містечко на Хрещатику.
У грудні 2000 року учасники протесту розбили наметове містечко на Майдані
Учасники акції "Україна без Кучми", 10 січня 2001 року
22 листопада 2004 року в центрі Києва розпочалася акція прихильників кандидата в президенти Віктора Ющенка – як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результати виборів.
Так, уночі ЦВК оголосила, що після підрахунку 33% бюлетенів прем'єр-міністр Віктор Янукович отримав 50% голосів, тоді як Ющенко – 46%.
Петро Порошенко, Віктор Ющенко, Юрій Костенко і Борис Тарасюк, 28 грудня 2004 року
Мітинг на підтримку Віктора Ющенка, 27 листопада 2004 року
Прихильники Віктора Ющенка та Віктора Януковича, 28 листопада 2004 року
Головним досягненням революції було призначення Верховним судом переголосування другого туру виборів. За результатами перевиборів президентом України було обрано Віктора Ющенка.
Салют на честь перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах, 28 грудня 2004 року
Євромайдан, або Революція Гідності, розпочався 21 листопада 2013 року як студентський протест проти рішення уряду призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом.
Уночі 30 листопада "Беркут" жорстко розігнав молодих людей, які мітингували на Майдані: силовики били кийками всіх, хто потрапляв їм під руку. Близько 30 осіб було госпіталізовано з гематомами, травмами голови, переломами рук і ніг; ще близько 30 було затримано.
"Зека геть". Акція на підтримку євроінтеграції України на Михайлівській площі в Києві, 30 листопада 2013 року
До ранку кадри зі сценами насильства облетіли всі соцмережі. Громадськість була приголомшена, і вже 1 грудня на вулиці Києва вийшли, за різними оцінками, від 500 тисяч до 1 мільйона українців. Жертвами наступних протистоянь у Києві стала Небесна Сотня.
Народне віче на Майдані, 1 грудня 2013 року
"Банду геть!"
"Януковича на нари – тоді підемо на пари!"
"Молодь нації – за євроінтеграцію"
"Захистимо Україну разом!"
"Будь гідний Героїв Майдану!"
Учасники Народного віче на Майдані, 1 грудня 2013 року
Новорічна ялинка на Майдані, 1 грудня 2013 року
Через три місяці протистоянь чинний президент Віктор Янукович утік до Росії. Україна вийшла з економічної та політичної сфери впливу Москви, взявши курс на євроінтеграцію; у країні було призначено дострокові президентські вибори.
У лютому 2014 року Росія ввела до Криму свої війська, а в березні на півострові провели нелегітимний референдум.
Результати оголосили миттєво – нібито більшість кримчан проголосувала за приєднання до РФ.
Військові ВМС України залишають частину в селищі Перевальне (Крим), 21 березня 2014 року
На півострові почалися утиски незгодних, особливо кримських татар, багато хто переїхав на материкову частину.
Згідно з українським законодавством і нормами міжнародного права, Крим є тимчасово окупованою територією, а Росія має статус держави-окупанта, що, відповідно до Гаазької конференції 1907 року, а також Женевських конвенцій 1949 року, накладає на неї низку зобов'язань (включно з дотриманням прав людини, недопущенням депортації та недоторканністю приватної власності).
Акція "Не віддамо НАШ Крим Росії" біля посольства Росії в Києві, 15 березня 2014 року
Водночас у квітні 2014 року проросійські сепаратисти стали захоплювати адміністративні будівлі та відділення міліції в Луганській і Донецькій областях.
Заклики влади скласти зброю вони проігнорували, у зв'язку з чим у частині регіонів Донбасу почалася антитерористична операція.
Меморіал "Стіна пам'яті полеглих за Україну" на стіні Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві, 16 лютого 2021 року
Пізніше її було переформатовано на Операцію Об'єднаних сил.
Остання триває донині – за сім років, за даними Управління верховного комісара ООН, у боях за територіальну цілісність України загинуло більш ніж 4 150 військових.
Дівчина-боєць ЗСУ на позиціях біля Луганського, Донецька область, 4 червня 2020 року
Читайте також в OBOZREVATEL: