Гармаш: об'єднання "ДНР" і "ЛНР" допоможе Україні звільнити Донбас. Бліцінтерв'ю

Російські окупанти на Донбасі використовують місцеве населення як "гарматне м'ясо", а об'єднання терористичних "ДНР" і "ЛНР" в одну "республіку" спростить завдання їхнього повернення під контроль України.

На мінський переговорний процес не варто покладати жодних надій. Президент РФ Володимир Путін навряд чи буде мстити Україні за санкції проти свого кума і нардепа від ОПЗЖ Віктора Медведчука, але однозначно відреагує на зміну української політики.

Таку думку в ефірі телеканалу OBOZREVATEL висловив представник української делегації в Тристоронній контактній групі, журналіст Сергій Гармаш.

– Ексміністр внутрішніх справ Віталій Захарченко, який утік, заявив, що готовий очолити терористів на Донбасі в разі злиття терористичних "ДНР" і "ЛНР". Чи можливе таке об'єднання?

– Я б вітав таке об'єднання, тому що це значно просунуло б Україну до звільнення цієї території. Це було б помилкою Москви, оскільки історично луганчани і донеччани не дуже одне одного люблять, конкурують. Це перше.

Друге – не дарма ж ці так звані республіки закривають кордони між собою і вводять мита. Вони ділять шматки економіки – вже зруйнованої, але такої, що вже на останньому подиху. Вони ділять гроші.

Якщо зараз нацькувати ці дві квазіеліти одна на одну, то це призведе до серйозної дестабілізації в регіоні. І це в принципі може бути вигідно Україні. Україна може скористатися цим моментом.

Я думаю, цілком можливо, що в Москві певні структури лобіюють таку ідею. Але я не дуже впевнений, що там усі настільки стали дурними, щоб її реалізувати.

– Повертаючись до заяви Захарченка – ми ж розуміємо, що це не самостійні спікери. Свого часу і Янукович говорив про те, що готовий повернутися на Донбас. Але за цим не було ніяких дій. Очевидно, що Захарченко не говорить від себе. Навіщо тоді це лунає?

– Я не бачив усе інтерв'ю, за яких обставин йому поставили це запитання. Але я не думаю, що йому насправді хтось це пропонує.

– На ваш погляд, яку роль зараз покладають на "ДНР" і "ЛНР" або, можливо, на їхнє об'єднане угруповання?

– Для них це як і раніше інструмент. Інструмент, перш за все, військового тиску на Україну, оскільки вони не підтверджують, що вони самі там присутні. І дійсно, вони там не сидять в окопах – вони керують процесом. Там є їхні інструктори, їхні снайпери час від часу приїжджають потренуватися, вибачте за цинізм.

Нагадаю, що зарплати цим незаконним збройним формуванням платять у рублях. Тому говорити про те, що "їх там немає", не можна.

З іншого боку, дійсно, вони використовують місцеве населення, як гарматне м'ясо. Тому їм потрібні організації, які б мобілізували це "м'ясо", вибачте на слові, і забезпечували його функціонування на передовій. Знову ж, стримували місцеве населення, яке, м'яко кажучи, не дуже задоволене якістю свого життя зараз.

Тому для них це інструмент підтримки конфлікту, який Москва почала і продовжує використовувати з конкретними цілями проти України.

– Що з дорожньою картою щодо Донбасу? Україна запропонувала свій варіант, Росія сказала, що не підходить. До чого дійшли зараз? Що очікувати далі?

– Я б рекомендував нічого не очікувати взагалі від цього мінського процесу. Мені здається, треба бути дуже наївним, щоб через шість років ще чекати чогось серйозного. Принаймні, вирішення цього конфлікту.

Це теж інструмент. Інструмент досягнення тактичних і стратегічних цілей. Усі ці мирні плани, на мій погляд, це теж тактичні документи, які повинні виконувати певні тактичні завдання на цей період.

Звичайно, Росія не погодиться на ці наші пропозиції, тому що вона взагалі зараз не зацікавлена в припиненні цього конфлікту.

– Ми бачимо, що українська влада намагається створити нові майданчики і залучити до них нових учасників переговорів – важливих і впливових, як США і Британія. Ми бачимо й інші дії влади всередині країни, як-от санкції. Анонсуються нові. Як думаєте, як Путін відреагує на санкції, які було введено проти його кума?

– Я думаю, що Путін може відреагувати загалом на зміну української політики щодо Донбасу і щодо Росії. Що стосується власне кума, то я думаю, що це не найважливіша для Путіна людина. Я не думаю, що будуть якісь дії саме на захист Медведчука.

Але загалом санкції проти Медведчука – показник змін нашої політики щодо Росії і стосовно інструментів, які ми використовуємо для вирішення цього конфлікту. Звичайно, на це Путін буде якось реагувати.

Я думаю, поки що Росія не вирішила, як саме. Вона ще не бачить певної стратегії реакції на ці події в Україні. Але як завжди росіяни, коли вони не розуміють, що робити, починають битися.

І зараз ми спостерігаємо цю конфронтацію на фронті. Певною мірою це реакція на те, що Україна не виправдала очікувань Росії, російського керівництва, не пішла на компроміси, невигідні для України. Тому Росія так реагує. Можна сказати, вона продовжує війну.

– Ви вважаєте, що ці події не варто пов'язувати із закриттям телеканалів Козака і з санкціями проти Медведчука та його сім'ї?

– Я скажу, що ці санкції – частина змін української політики. Тому, звичайно, їх можна пов'язувати, але це не головне. Це не окремі кроки. Це одні з кроків із комплексу, який буде задіювати Україна в боротьбі з Росією.

– Напередодні ми стали свідками дивної події, коли прем'єр-міністр питає віцепрем'єра: як так сталося, що він опинився на одному фото з Рамзаном Кадировим? Чи може це вплинути на цілісність уряду, Уруському вже пророкують відставку? І чи може це якось перешкодити переговорному процесу – в ТКГ і в залученні наших міжнародних партнерів?

– Я не досліджував цієї ситуації, мені важко її коментувати. Але одне можу сказати точно: що на переговорний процес у ТКГ це ніяк не вплине і не матиме жодних наслідків у цих переговорах.