"Мене наче не було взагалі": як молода кримчанка п'ять років добивалася українського громадянства, не маючи права навіть на квиток на поїзд

Кримчанка Асаль Ебулісова опинилася в окупації, коли росіяни захопили півострів. Коли дівчині виповнилося 19 років, вона вирішила виїхати на материкову частину України, отримати паспорт, вступити до вишу й уже будувати своє життя тут.

Натомість ці плани довелося відкласти, адже вона дізналась, що є особою без громадянства. А отримати документи виявилося не так уже й просто. Раніше ми розповідали історію дівчини. Близько п'яти років у Асаль зайняла боротьба за громадянство й право отримати український паспорт. На жаль, із подібними проблемами під час повномасштабної війни стикаються сотні людей, які опинилися на тимчасово окупованих територіях.

Чому так сталося і що з цим робити, розбиралася Аліна Бекерук. Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZ.UA.

Переїзд із Криму й життя без документів

Коли Асаль Ебулісовій було півтора року, вона із батьками переїхала в Крим з Узбекистану.

"Моя мама громадянка України, моя бабуся громадянка України, і тому я навіть не сумнівалася, що я є громадянкою України також", – розповідає дівчина.

У 19 років вона вирішила виїхати з окупованого Криму на контрольовану Україною територію, вступити у виш, здобути освіту, жити й працювати тут і, звісно ж, отримати паспорт громадянки України. При собі вона мала лише свідоцтво про народження, видане в Узбекистані. Вже на материку Асаль дізналася, що вона є особою без громадянства.

Старша адвокатка напряму правової допомоги особам без громадянства БФ "Право на захист" Вікторія Волинська розповідає, що ситуація Асаль з неможливістю отримати документи в Україні непоодинока. З такими проблемами стикаються чимало українців, які ніколи не отримували паспортів, мають лише українські свідоцтва про народження та проживали на окупованих територіях. А також ті, хто раніше вже отримував український паспорт, але втратили його і не можуть підтвердити отримання документа, адже всі відповідні архіви перебувають в окупації.

"Враховуючи, що Асаль народжена на території Узбекистану й прибула з мамою у малолітньому віці на територію України на постійне проживання, держава походження не визнавала її своєю громадянкою після досягнення нею повноліття. Адже більшу частину свого життя вона проживала вже на території України, у Криму.

У той час її мама мала паспорт громадянки України з 2002 року. За законодавством України, якщо один із батьків подає клопотання про набуття громадянства України, то малолітні або неповнолітні діти також набувають громадянства разом із батьками. Чому Асаль не було внесено до цієї процедури – незрозуміло. Оскільки всі документи й справи зараз перебувають на не підконтрольній Україні території, доступу до них ми не маємо", – пояснює старша адвокатка Вікторія Волинська, яка допомагала Асаль отримати громадянство.

"Тебе не існує у правовому просторі України"

Дізнавшись, що вона є особою без громадянства, Асаль не розуміла, що робити і як отримати український паспорт.

"Недокументована особа без громадянства – це людина, яку не визнають громадянином жодної держави та якій необхідно пройти процедуру визнання особою без громадянства. Відповідно такі люди не мають не лише паспортів, а й будь-яких інших документів, а отже, і прав, які мають звичайні громадяни", – розповідає керівниця напряму правової допомоги особам без громадянства БФ "Право на захист" Софія Кордонець.

Відтак особи без громадянства не можуть укласти декларацію з лікарем, легально працевлаштуватися, виїхати за межі країни, зареєструвати шлюб, офіційно оформити батьківство чи навіть елементарно придбати квиток на потяг.

"Коли я була недокументована зовсім, у мене не було жодної змоги довести, що я – це я, бо мене як такої не було взагалі. У тебе немає жодних документів, незважаючи на те, що ти більшу частину життя прожила на території України, що ти знаєш українську мову, є носієм цієї культури. Тебе не існує у правовому просторі України", – розповідає Асаль Ебулісова.

Кримчанка не могла вступити до університету, змушена була погоджуватись на фізично складну роботу без офіційного оформлення. Не могла відвідати родичів у Криму.

"У мене у Криму залишалась бабуся, і їй стало зле. Мама мені зателефонувала, сказала, що треба приїхати. Я зателефонувала в Державну міграційну службу України, щоби мені дали дозвіл на виїзд, пояснила їм свою проблему, але вони мені відповіли, що це моя проблема… І все… Моя бабуся померла, і я навіть не змогла приїхати на похорон", – згадує Асаль Ебулісова.

Шлях до отримання громадянства

За даними УВКБ ООН, у світі налічують близько десяти мільйонів осіб без громадянства. В Україні до початку повномасштабної війни проживало таких понад 35 тисяч. Ще до 200 тис. дітей, які народилися на сході України та в АР Крим із 2015 до 2021 року, не отримали українських свідоцтв про народження, що у майбутньому ставить їх під ризик стати особами без громадянства.

Середній термін вирішення однієї такої справи – два-три роки. Адже часто таким людям доводиться звертатися не лише до Державної міграційної служби України, а й навіть до суду.

Щоб отримати громадянство, особі без громадянства спочатку потрібно пройти низку процедур. Першочергово необхідно отримати посвідку на тимчасове проживання, термін якої становить один рік, після чого її потрібно обміняти.

"Без посвідки на тимчасове проживання люди фактично не можуть підтвердити свою особу, оскільки за законодавством визначено вичерпний перелік документів, які людина має пред'явити для підтвердження своєї особи й не вважатися такою, що перебуває на території України без законних на те підстав. Тобто вони підпадають під ризик штрафів, а також затримання міграційною службою, адже на законодавчому рівні передбачається необхідність законного проживання на території України – посвідка на тимчасове проживання", – пояснює старша адвокатка правової допомоги особам без громадянства БФ "Право на захист" Вікторія Волинська.

Таким шляхом пішла й Асаль. Вона отримала посвідку на тимчасове проживання, а з нею вже змогла вийти заміж і знайти роботу. Цей документ допоміг їй надалі отримати паспорт і стати громадянкою України. Вікторія Волинська розповіла, що працювала з Асаль понад три роки, поки дівчина отримала громадянство.

"Коли мене все-таки визнали громадянкою України, я була дуже-дуже рада, я не могла просто стримувати своїх емоцій. Був ранок, дуже яскраво світило сонце, і я відчувала таку радість. Попри те, що мені не телефонували, усередині мене вже була якась радість, щастя. І тут мені телефонує чоловік і каже: "Доброго дня, а вас ще не обрадували?". Я кажу: "Ще ні". "Я вас вітаю, ви громадянка України!" Це було для мене просто щось неймовірне. Я на всю вулицю закричала: "Юху, ура!". І всі на мене озиралися, але було байдуже, бо нарешті ця справа звершена", – згадує дівчина.

За словами керівниці напряму правової допомоги особам без громадянства БФ "Право на захист" Софії Кордонець, з початком повномасштабного вторгнення особам з окупованих територій стало складніше довести свою належність до громадянства України.

"На жаль, війна й окупація вплинули і на можливість відновити або отримати вперше український паспорт через складнощі, а інколи й неможливість довести свою належність до громадянства України. Коли території окуповують, влада країни не має доступу до архівів, що зберігаються на тих територіях, а отже, втрачається доступ до такої інформації як: отримання паспорта громадянина України самою людиною або її батьками, місце навчання, проживання та роботи.

Коли на територію приходить війна, такі архіви можуть бути взагалі знищені або недоступні. Це й сталося в Україні, а отже, десяткам тисяч людей складно підтвердити, що вони мають громадянство України. Якщо це не вирішувати своєчасно, ці люди можуть згодом стати особами без громадянства", – додає Софія Кордонець.