Обдурив мати? Отримай термін!
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
Антона Матвєєва засудили за пропиті батьківські гроші
- Мам, мені гроші на водійські курси потрібні, - нагадав Антон Матвєєв з ранку раніше. - Сьогодні треба за навчання заплатити.
Що ж, права річ потрібна: хочеш не хочеш, довелося матері розщедрюватися.
Хлопчина похрустел новенькими сотками - все-таки 800 рублів, не кожен день таке багатство доводиться тримати в руках. А вже через 10 хвилин Антон на батьківському "Москвичі" під'їхав до автошколі. Тільки от гроші за навчання віддавати в касу не став. Замість цього після занять він з парочкою приятелів хвацько підрулив до кафе "Південне".
За пивом час пролетів непомітно. Після тригодинних посиденьок в кишені від колишнього багатства залишилися тільки три сотенку.
Антон злякався: що робити? Де взяти гроші або як пояснити матері їх пропажу? У хмільній голові хлопця план дозрів швидко.
Він повернувся у двір, загнав "Москвич" на стоянку. Потім висмикнув з салону стареньку магнітолу, засунув її під пахву і пішов додому.
- Вранці Антон сказав батькам, що з машини зникли магнітола, стільниковий телефон і гроші, які він поклав в кишеньку сонцезахисного козирка, - розповів "КП" дільничний Сорочинського ОВС Сергій Балабуєв. - Трохи пізніше молодий чоловік приніс в чергову частину заяву про крадіжку.
Але молодший лейтенант Балабуєв старанно вивчав у школі міліції психологію. Тому йому було достатньо пару раз поговорити з хлопцем, щоб зрозуміти; Антон бреше. Притиснутий до стіни шахраю нічого не залишалося, як зізнатися. Він навіть спробував забрати заяву, але суд все ж відбувся.
Хлопця звинуватили в дачі свідомо неправдивих свідчень.
- Матвєєв отримав рік позбавлення волі умовно з випробувальним терміном в б місяців, - сказав нам суддя Сорочинського районного суду Микола Ку-Лініч.
- Більше я брехати ніколи не буду, - каже Антон. - Прикро вийшло: про цей випадок пліткує весь Сорочинська, а про те, що я на Дні міста виграв змагання з фігурного водіння, ніхто й не знає.
Галина КОВАЛЕНКО, "Комсомольська Правда"
www.kp.kiev.ua