У тихому вирі

Бурхливі події в економічному і політичному житті України мимоволі відсувають на другий план проблеми, що мають серйозне значення для розвитку країни. Під вантажем миттєвих проблем без уваги залишаються питання технологічного прогресу. Україна не готова реагувати на виклики, які йдуть від світової економіки. При цьому деякі держоргани, покликані регулювати високотехнологічні ринки, сприяти впровадженню передових технологій, проводять політику, яку складно назвати відповідної інтересам держави.

Український телекомунікаційний ринок порівняно легко пережив кризу 2008-2009 років, кількість абонентів мобільного зв'язку практично не скоротилося, а ринок доступу до послуги Інтернет демонстрував стійке зростання, цифрових показників якого могли позаздрити багато галузей економіки України. Сектор телекомунікацій показав не просто стійкість до кризи, а здатність розвиватися в умовах несприятливої ??зовнішньої середовища. В умовах, коли минуло вплив серйозних макроекономічних шоків, логічно було б очікувати від телекомунікаційної галузі бурхливого зростання. Це принесло б плоди ще й тому, що Телекомоператор є помітними донорами державного бюджету. Однак, все частіше доводиться чути думку, що розвиток галузі стримується регулятором ринку - Національною комісією з регулювання зв'язку (НРКЗ).

Спостерігачів дивує специфічна тактика НКРЗ, що складається в жорстко декларованому бажанні отримати гроші від одних компаній і одночасному небажанні сприяти надходженню коштів до держбюджету від інших компаній. Цікаво, що в першому випадку мова йде про порівняно невеликі грошах, а в другому про досить серйозний обсязі коштів.

Так, на початку літа лідер ринку мобільного зв'язку компанія "Київстар" отримала від НКРЗ неприємна звістка - замість звичного продовження терміну дії ліцензії, "Київстару" доведеться отримувати ліцензію "по новій", причому не одну, а дві ліцензії. Якщо перейти на мову цифр, то замість сплати 3-х млн. грн, "Київстар" повинен буде викласти за право здійснювати свою діяльність 19 млн. грн (дві ліцензії по 9,5 млн. грн. Кожна). Коротка полеміка між представниками оператора і регулятора завершилася тим, що "Київстар" подав судовий позов проти НКРЗ. Незважаючи на те, що член НКРЗ І.Сіротенко в інтерв'ю газеті "Бізнес" (№ 32 від 08.08.2011) висловив думку про те, що ліцензія "Київстару" не підлягає продовженню і повинна бути розділена на дві, юристи оператора мобільного зв'язку з оптимізмом дивляться на майбутнє судове засідання. Не поділяють упевненість НКРЗ у своїй правоті і деякі представники юридичних фірм, опитаних нами.

Втім, не варто забувати, що ми живемо в країні, де судові рішення можуть не виконуватися протягом тривалого часу. Це на власному досвіді знають вітчизняні телекомунікаційні компанії. Причому, страждають, що називаються "від мала до велика". Наприкінці 2010 - початку 2011 років позитивні для себе рішення судів щодо продовження дій ліцензій отримали компанія "Укомлайн" і абсолютний лідер телекомунікаційного ринку компанія "Укртелеком". Проте, регулятор ринку не поспішає виконувати рішення судів, не видаючи ліцензії "Укртелекому" і "Укомлайн". На жаль, в нашій країні продовжує діяти правило - "правий той, у кого більше прав". Отже, юристам "Київстару" слід не тільки готуватися до судового протистояння з НКРЗ, а й ретельно вивчати нормативно-правові акти, якими регулюється виконання рішень судів.

Відпрацьовує свою юридичну позицію напередодні суду і компанія "Телесистеми України" (бренд PEOPLEnet), позов якої проти дій НКРЗ знаходиться на розгляді в Окружному адміністративному суді Києва (до речі, цей же суд виносив вищезазначені рішення на користь "Укртелекому" і "Укомлайн") . Даний випадок відображає протилежний полюс алогічності дій регулятора - якщо у випадку з "Київстаром" НКРЗ намагається витребувати з компанії додаткові 16 млн. грн., То в ситуації з "Телесистемами України" регулятор наполегливо відмовляється від поповнення держбюджету сумою в 183 млн. грн. Причому, "Телесистеми" не наполягають на доведенні справи до суду, запропонувавши мирний шлях врегулювання протистояння , на що поки немає реакції регулятора.

Якщо ж говорити про якісну сторону питання, то НКРЗ не демонструє бажання хоча б не перешкоджати впровадженню сучасних технологій зв'язку. Справа в тому, що "Телесистеми України" протягом декількох років безуспішно намагаються отримати ліцензію на використання частини частот в діапазоні 1900-2000 МГц, що необхідно для впровадження сучасної телекомунікаційної послуги - цифрового радіозв'язку CDMA-2000. Відомо, що наявність сучасних телекомунікаційних ¬ них технологій, модернізація і розвиток відпо ¬ вующей інфраструктури є обов'язковою умовою якісної сучасної раз ¬ витку економіки. В області телекомунікац ¬ ций НКРЗ слід підтримувати ініціативи державного та приватного секторів, які сприяють розширенню сучасних мереж зв'язку, розширенню асортименту послуг. У даному ж випадку, регулятор ринку одночасно перешкоджає впровадженню сучасних технологій і не прагне до наповнення держбюджету ("Телесистеми України" готові тільки одноразово сплатити за ліцензію 183 млн. грн). З урахуванням того, що дефіцит бюджету України за підсумками першого півріччя 2011 року склав 10,4 млрд. грн, такі дії держоргану зрозуміти нелегко.

Окремі ЗМІ вказують на можливі причини дій НКРЗ, які, на їх думку, криються в можливій особистої зацікавленості керівництва регулятора та осіб, які є "сірими кардиналами" телекомринку в тому, щоб ліцензії на частоти, які потрібні "Телесистемам України", їй не дісталися . Зокрема, ще в липні 2006 року НКРЗ видала ліцензію на користування радіочастотним ресурсом у діапазоні частот 1900-1920 МГц ТОВ "Перший інвестиційний союз", яке належить компанії International Telecommunication Company (ITC, бренд CDMA-Україна). У числі прямих і непрямих бенефіціарів ТОВ "Перший інвестиційний союз" називають нинішнього главу НКРЗ П.Яцука і найбільш ефективного лобіста телекомунікаційного ринку, колишнього заступника голови Держкомітету зв'язку та інформатизації і заступник міністра транспорту та зв'язку Л.Нетудихати. Достовірність цієї інформації перевірити не вдалося. Проте, явно простежується бажання регулятора зберегти ліцензію за ТОВ "Перший інвестиційний союз" наводить на певні роздуми. Особливо у світлі того, що дана компанія вже 6-ий рік не може приступити до освоєння ліцензії.

Втім, залишимо суперечку за частоти "Телесистемам України" і "Першому інвестиційному союзу" (хоча, погодьтеся ситуація виглядає специфічно - одна компанія має бажання і можливість, але їй не дозволяють розвивати бізнес, тому що інша компанія нібито має бажання, але геть позбавлена ??можливості ). Українська телекомунікаційна галузь сьогодні - одна з найбільш динамічно розвиваються галузей економіки. Компанії, що працюють на цьому ринку, орієнтуються на найбільш передові технології, намагаючись максимально ефективно впроваджувати вітчизняні та світові досягнення в галузі інформаційних технологій і зв'язку в життя українців. Сьогодні нам вже складно уявити своє життя без мобільного зв'язку, Інтернету, Skype та інших телекомунікаційних продуктів. Більш того, на відміну від традиційних сировинних галузей саме телекомунікаційні компанії можуть сприяти прориву української економіки на більш високий якісний рівень.

Модернізація економіки без нових технологій - це ніщо. Чи розуміють це в НКРЗ? Вважаємо, що там працюють сучасно мислячі, добре освічені люди. Чому ж вони воліють пов'язати в судових розглядах за зайві 2 млн. дол, але при цьому суму в майже 23 млн. дол їм не видається цікавою? Чому воліють непристойно довго продовжувати ліцензії структурі, яка, мабуть, і не збирається працювати, чинячи перешкоди амбітним планам динамічно розвивається компанії, готової поповнити держбюджет сумою, порівнянної з видатковою частиною річного бюджету невеликого обласного центру України?

З точки зору логіки та інтересів держави знайти обгрунтовані відповіді на ці питання не просто. Тим часом, перешкоди з боку регулятора ринку зв'язку, які все сильніше відчувають на собі телекомунікаційні оператори, не додають останнім оптимізму і бажання розвивати цей високотехнологічний сегмент ринку. Виходить, що НКРЗ вносить свою "посильну лепту" в консервацію відсталої експортно-сировинної моделі економіки України, вкрай вразливою в умовах турбулентності на світових фінансових і сировинних ринках, посилення якої ми зараз спостерігаємо. Країна остаточно закріплює за собою роль сировинного придатка цивілізованого світу, який першим відчуває на собі будь-які економічні потрясіння.

Керівництву країни необхідно зробити вибір. Або нам потрібна поступова інтеграція у світове господарство на рівні країн, які генерують потік інновацій і нових зразків продукції, мають гнучке виробництво, швидко оновлюють його технології, отримують високі прибутки, так звану технологічну ренту. Або ж Україна буде продовжувати виробляти сировинну продукцію з низькою доданою вартістю.

Якщо вибір за першим варіантом, то варто підкоригувати політику окремих регуляторів високотехнологічних ринків. Тому як зараз вони, перебуваючи в тіні боротьби уряду з інфляцією і дефіцитом бюджету, схоже, мають кілька деформовані уявлення про справжні цілі своєї діяльності та можливих негативних її наслідки. Складається враження, що керівництво одного з регуляторів свідомо створило для себе ситуацію "тихого виру", в якому відомо хто водиться ...