Звісточки з того світу

885
Звісточки з того світу

Вбивці два роки приховували жахливий злочин, майстерно підробляючи листи, телеграми і навіть вітальні листівки, нібито послані їх жертвою.

Шокуюча драма розігралася в одному з донецьких передмість, забудованих схожими один на інший "шахтарськими" будинками.

З деяких пір у самотньої 70-річної вдови Килини Н. оселилася її 50-річна племінниця. Нова мешканка вулиці припала до вподоби сусідкам товариськістю і бойовим характером, швидко зав'язала дружні зв'язки. Старенька ж Килина воліла мовчати щодо того, що родичка недавно звільнилася з місць ув'язнення, де відбувала термін за тяжкий злочин, вбивство своєї квартирної господині, вчинене на початку 90-х рр..

Та й племінниця Лариса розсудливо про колишню не згадувати.

Незабаром під привітний бабусин дах прибилася ще й доросла дочка Лариси - Лілія. Трійця жінок жила, судячи з боку, дружно і весело, радуючи селищних подруг і знайомих бабусі Килини: рідні бабусину діти бавилися горілочкою, і їх нечасті візити під батьківський дах постійно супроводжувалися скандалами.

Але ось в один із днів власниця будинку несподівано зникла. На питання сусідів Лариса і Ліля незмінно відповідали, що вони, мовляв, спільними зусиллями назбирали грошей, і бабуся вирушила в гості на свою батьківщину, в Білорусь, здійснивши таким чином заповітну мрію. Минуло кілька тижнів, і старша з решти на господарстві жінок, Лариса (почувствал себе до того часу справжньою командірша в невеликому особняку), вийшовши ввечері до місцевих кумам, продемонструвала і зачитала їм лист з сусідньої країни. У ньому Килина яскраво живописала свої враження від довгоочікуваної зустрічі з батьківщиною і повідомляла про намір пожити там довше.

Йшов час, звісточки від "поїхала" Килини приходили на селище нечасто, але проте до всіх великих святах бабуся неодмінно присилала поздоровлення на барвистих листівках, детально поминаючи всіх своїх місцевих знайомих. Останні зрештою стали вимагати від Лариси білоруський адресу, щоб відписати давній подрузі. Тут-то ситуація стрімко змінилася. Вийшовши якось до лавочці, на якій традиційно спілкувалися місцеві господині, Лариса, потемніла особою, скорботно повідомила: у бабусі Килини виявлений рак, її довелося терміново перевезти в приватну київську клініку, де хвора поміщена в реанімаційну палату. На підтвердження своїх слів жінка показала телеграму, нібито оправлену смертельно хворий родичкою і містить прохання терміново продати холодильник, телевізор та інше домашнє добро, щоб зібрати грошей на лікування.

По селищу до того часу вже щосили ходили чутки і припущення щодо долі раптово зниклої старожилки. Одна з сусідок не полінувалася відправитися на пошту, щоб довідатися про підозрілу телеграмі. Там городянку очікувала разюча наповал несподіванка: депеша виявилася відправленої ... з сусіднього відділення зв'язку.

Матуся і донька, запідозрені місцевими правоохоронцями у вбивстві прихистила їх родички, сховатися навіть не намагалися. Але зате зробили спробу направити слідство по хибному шляху, дружно обмовили рідну дочку зниклої Килини, яка жила в іншому місті. Втім, під тиском незаперечних доказів душогубки незабаром зізналися у скоєному. Як виявилося, ще позаминулої зими в будинку раптово спалахнув скандал, коли стара господиня виявила, що пригріті нею квартирантки крадуть її грошові заощадження, викрали чек на безоплатне отримання вугілля і т.п. Килина в категоричній формі зажадала "на ранок виметаться з дому". Це й вирішило її долю. Дочекавшись глибокої ночі, мати і дочка задушили свою немічну благодійницю в її ж ліжку. Труп кинули до весни в неопалювальний гараж, а коли зійшов сніг, Лариса закопала останки в городі. Потім, два роки підряд вбивці майстерно розігрували спектакль, придумуючи і особисто виготовляючи листи від нібито продовжує процвітати Килини. Іноді, для більшої достовірності, Лариса просила відправити листівку від особи старенької своїх старих подружок по "зоні", що перебралися по відбуття терміну в Білорусь.

Нещодавно закінчився в Донецьку суд засудив мати-вбивцю до довічного ув'язнення, її пособниця-дочка отримала 12 років в'язниці.

Петро АЛЕКСЄЄВ, "ВВ"

www.vv.com.ua