У Білій Церкві потяг до знань творить з зеками чудеса

Вивчити дві іноземні мови, цитувати напам'ять поеми Пушкіна, прочитати всього Достоєвського і побудувати храм "Несподіваною радості". Все це, виявляється, можна встигнути, якщо захотіти, за термін від 5 до 15 років.

- Якби не колючий дріт на парканах, то виправну колонію номер 35 в Білій Церкві можна прийняти за табір відпочинку або санаторій. Тут розписи на стінах, власний храм "Несподіваною радості" і все це зроблено руками самих засуджених, - каже журналіст Ольга Скотникова.

У цьому дворі на Великдень накривають столи: домашні паски і крашанки освячує священик. Назва церкви "Несподіваною радості" не раз виправдовувало себе. Ті, хто встановлював купола і хрести і вирізав цей іконостас, були звільнені достроково.

У неволі у багатьох прокидається потяг до прекрасного, розповідають вихователі. Тому і стіни приміщень розписані, і охочих відвідувати школу більше, ніж місць в ній. Олександр Гордієнко цього року отримав документ про середню освіту. У 37 років. Каже - перечитав усі твори Толстого і Достоєвського. Цікавиться психологією.

- Я більше Робін Шрама тут читав "Психологія життя". Він цікаво описує, багато знаходиш для себе і усвідомлюєш свої помилки, - зізнався Гордієнко.

Бібліотека - одне з популярних місць в колонії. Вже по обкладинці видно, які книги беруть частіше. На деякі - черга. Як і на уроки іноземної мови.

- Крім основного предмета, скажімо, "англійська мова", вони з великим задоволенням ходять додатково на предмет "німецька мова", - похвалився викладач іноземної мови виправного закладу Іван Чекалюк.

Є тут і унікуми. Андрій Аржеховскій весь вільний час за читанням поезії. Вчить напам'ять "Кавказького бранця", його ідеал чоловіка - з 19 століття. За грати доля приводить і таких, хто ніколи за партою не сидів. Вихователі згадують - один із засуджених не вмів рахувати й писати. А перед звільненням всього навчився, повідомляє Перший національний

Відеосюжет дивіться тут