Суркіс - патріот?

Народна мудрість говорить: голосніше за всіх кричить "Тримай злодія!" Той, то сам не чистий на руку. Саме тому ще до нереалізованого XII Конгресу ФФУ почала з'являтися інформація про те, що на його делегатів нібито чиниться тиск. Потрібно бути безнадійно наївною людиною, щоб розцінити це інакше, як спробу перекласти провину з хворої голови на здорову. Це припущення підтверджують події останнього часу. З моменту, як стало відомо, що 38 колективних членів ФФУ з 49 вимагають скликати позачерговий конгрес, стало виникати підозріло багато питань щодо свободи прийняття рішень на місцевому рівні. І знову спливла тема нібито мав місце тиску на виконкоми обласних федерацій і процедурних "негараздів" під час проведення голосування. Особливо показову активність у цьому відношенні проявляють ЗМІ, підконтрольні Григорію Суркісу і звично співаючі йому осанну. Тими інсинуаціями, які вони виплеснули в інформаційний простір можна "загатити" не одну "греблю". Причому звично б'ють не по суті питання (її замість цього забовтують), а по особистостям, замінюючи глибокий аналіз словоблуддям на тему "сам дурень". Розумному і порядній людині реагувати на цю словникову діарею соромно. Однак зараз занадто висока ціна питання, тому не можна гидливо відвертатися і зберігати мовчання. Коль скоро стало відомо, що Григорій Суркіс заради збереження м'якого і зручного шкіряного крісла у ФФУ готовий зрадити інтереси клубів-учасників єврокубків і навіть поставити під загрозу проведення в Україні фінальної частини Євро-2012, треба розставити крапки над i. І відкрити завісу над тим, хто на кого тиснув, і які рішення приймалися - під чиїм тиском і хто повинен понести відповідальність за футбольну корупцію. Бо, слухаючи інші заяви панів з ФФУ, мимоволі задаєшся питанням: відають вони що творять? Чи розуміють чиновники та керівники федерації, що говорячи про тиск органів влади вони, по суті, ставлять багатьох посадових осіб перед необхідністю зажадати сатисфакції в суді? І не в одіозному футбольному КДК (Контрольно-дисциплінарному комітеті ФФУ), повністю підпорядкованому Суркісу. І не в Апеляційному комітеті ФФУ, де працюють "суддями за сумісництвом" адвокати юридичної контори, власником і засновником якої є Григорій зі своїм братом. Відповідати доведеться за всією суворістю закону - там, де суд вершать професійні судді, які перебувають на службі не у Суркіса, а у богині правосуддя Феміди. А вона приймає рішення, незважаючи на особи і "волохаті лапи". А тепер, від загального до приватного. Що ж насправді відбувається в обласних футбольних федераціях - то пак, на засіданнях їх виконкомів? Хто на кого тисне, хто кого залякує? Відповідь, лякає своєю однозначністю. Місцеві федерації перетворилися полігон для випробування різноманітних технологій рейдерського характеру. Ретельний аналіз дозволяє виділити, як мінімум 4 типи напрямів, за якими розвивалося наступ на вільне волевиявлення місцевих федерацій. 1. Втручання кримінальних структур. У Луганську, Дніпропетровську, Одесі, Хмельницькому задокументовані спроби криміналітету вплинути на рішення місцевих федерацій і насильницьким чином переорієнтувати їх на користь Григорія Суркіса. Одеса - це взагалі окрема пісня. Роками не з'являється в місцевої федерації і ФФУ пан Олександр Грановський несподівано з'явився на засідання тамтешнього виконкому. І не один! Особи характерної зовнішності і з манерами поведінки завсідників пенітенціарних закладів прибутку слідом за ним. Вони блокували ведення засідання і не давали провести виконком, поки не втрутилася міліція, яка і забезпечила вільне волевиявлення членів одеської футбольної федерації. Після чого "голова федерації" з багатозначним виглядом і своїми "братками" залишив місце подій. 2. Особистий дзвінок з ФФУ голові облдержадміністрації з проханням впливати на президента обласної федерації футболу. Так, у Дніпропетровську взагалі дійшло до прямих погроз на адресу голови обласної федерації Андрія Павелко з метою схилити його на користь Григорія Суркіса. У Луганську така ж картина. Не менш цікаво розвивалася ситуація в Харкові, Полтаві та інших регіонах, керівникам яких дзвонив особисто Григорій Суркіс з проханням впливати на голів відповідних футбольних федерацій і не допустити голосування "за" проведення позачергового конгресу. 3. Підставні особи та сфальсифіковані документи. При застосуванні цієї технології в бій пішли вже не тільки футбольні функціонери, яким нічого втрачати, крім своїх шкіряних "сідал", а й представники окремих футбольних клубів. Як розповідають заслуговують довіри джерела, один у минулому відомий скандальний журналіст, а нині директор зі зв'язків з громадськістю одного столичного клубу обдзвонював своїх знайомих, які проживають за межами Києва, і цікавився одним вельми цікавим питанням. А саме: чи не знайдеться в тій чи іншій області (наприклад, у Рівному) делегат конференції обласної федерації, який за чималі гроші дав би свідчення, що нібито голосував "під тиском чиновників". Особливо смачно цей факт виглядає в поєднанні з тим, що попереднє рішення про довіру Суркісу на конференції у Рівному особисто редагував один із заступників виконавчого директора ФФУ Василь Заброда. А аж ніяк не уповноважені особи регіонального рівня. 4. Альтернативні "засідання". У Житомирі виконком обласної федерації 28 грудня минулого року прийняв рішення на підтримку Григорія Суркіса. Ніби як "волевиявлення". Але, як виявилося, назвати його вільним - значить, схибити проти істини. Нам вдалося ознайомитися в Житомирі з рішенням № 7 виконкому місцевої федерації від 30 грудня 2010 року. Як бачите, воно відбулося через 2 дні. А формулювання його говорить сама за себе цікаво: члени виконкому ухвалили скасувати власне рішення від 28 грудня як таке, яке "було прийнято під тиском з боку сторонніх осіб". Так що, як не тиснули на житомирських делегатів, не вийшло. Як розповідають очевидці, тут було все - і наїзди бритоголових суб'єктів, і наполегливі візити співробітників ФФУ, і багато іншого. Але 30 грудня члени виконкому таки подивилися один одному в очі і відкритим, фактично поіменним голосуванням ухвалили рішення про скликання позачергового конгресу.

Саме тому емісарам Григорія Суркіса довелося вдатися до скликання альтернативного "засідання виконкому". Якийсь пан на прізвище Яковенко зібрав в якомусь житомирському будівлі торговців м'ясом, рибою, комерсантів - тобто людей, які не мають ніякого відношення до розвитку футболу на Поліссі. І, нічтоже сумняшеся, оголосив це все конференцією житомирської федерації футболу, а себе заступником Суркіса. Але важливо тут не те, що Яковенко присвоїв собі посаду віце-президента федерації - це не дивно при тій вакханалії, яка твориться у ФФУ. Там зараз все менше і менше думають про футбол, бо думають тільки про збереження своїх крісел. Важливо те, жалюгідні потуги емісарів, засланих в регіони, не можуть не викликати посмішку. Їх спроби залатати 38 пробоїн під кільватері авторитарної моделі управління українським футболом імені Г. Суркіса свідчать тільки про одне. Про те, що будь-якими шляхами і засобами Григорій Суркіс не бажає допустити відкритого розгляду питань, що хвилюють всю українську футбольну громадськість, на конгресі ФФУ. Все вищевикладене - далеко не повний перелік маніпулятивних технологій і фактів відвертої наруги над законами і етичними нормами. До якої ж міри цинізму треба дійти, щоб так люто відстоювати права себе коханого всупереч думці всієї України! Думаю, тепер для всіх очевидно, як "приймалися" горезвісні рішення на підтримку Суркіса - і ті, що були "прийняті" до XII Конгресу, і ті, які з'явилися на світ одразу після нього, за два тижні до Нового року. У ФФУ м'яким місцем відчували, що революція назріває, і вирішили підстрахуватися. Але не допомогло: 38 голосів з 49 "за" конгрес - наочне тому свідчення. Нинішній президент ФФУ у світлі обраної ним лінії поведінки виглядає досить безглуздо. На противагу чітко висловленої позиції більшості членів ФФУ і футбольного співтовариства України, на догоду своїм непомірним амбіціям, Григорій Суркіс намагається втриматися у керівному кріслі за рахунок погроз на адресу клубів-учасників єврокубків і на адресу Євро-2012. Тим самим, все більше і більше нагадуючи відомого театрального персонажа, який душить свою любов, задаючись одним-єдиним питанням, молилася вона ніч. Кінець недалекоглядного мавра, як пам'ятається, був виключно сумним. Не виключено, правда, що Григорій Суркіс вважає себе Тарасом Бульбою і діє по відношенню до Євро-2012 за принципом "Я тебе породив, я тебе і вб'ю". Але, по-перше, "породив" європейська першість в Україні не той, хто правильно оформив заявку, а ті, хто вклав гроші і менеджерські здібності в будівництво стадіонів, аеропортів, доріг. Тобто держава в особі нинішньої управлінської команди і приватні інвестори. А, по-друге, ніхто не дасть Суркісу шкодити підготовці до Євро-2012 і піднімати руку на досягнення українського клубного футболу. Ми в телефонному режимі задали одне єдине питання людині, яку ФФУ називає громадянином Стороженко: "Сергій Михайлович, те, що 38 колективних членів ФФУ вимагають скликання позачергового конгресу, дійсно, може призвести до санкцій УЄФА і ФІФА щодо українських клубів, що беруть участь в єврокубках (Шахтар, Динамо, Металіст), української збірної і навіть Євро-2012? ". І ось який цікавий відповідь отримали: "безсумнівно, ніяких санкцій. За те, що колективні члени ФФУ (в кількості більше 3/4 облікового складу) висловили своє колективне ж думку про необхідність розглянути актуальні питання футбольного життя України, в т.ч. питання про довіру-недовіру Григорію Михайловичу Суркісу, не можуть спричинити за собою будь-яких санкцій з боку УЄФА і ФІФА. Санкції можливі лише в разі грубого порушення національного законодавства або ж Статутів ФФУ, УЄФА, ФІФА. А вільний, нехай навіть комусь неприємне, волевиявлення колективних членів національної федерації, не може спричинити за собою будь-яких дисциплінарних наслідків. Ніхто не може позбавити людей права на вільне волевиявлення.

PS Як стало відомо редакції, сьогодні Григорій Суркіс вилетів до ФІФА для інформування керівництва цієї поважної організації про стан справ в Україні. Про що він там буде говорити, таємницею не залишиться. Ми продовжуємо пильно стежити за розвитком подій. Читайте також Гра Стороженко проти ФФУ. Хто платить?