Проблемне кримінальну справу з Юрієм Луценком, котре триває вже восьмий місяць, повільно наближається до свого фіналу. Однак "проблемної" уголовщина з Луценком є ??не тому, що вона висмоктується з пальця (а саме так подають інформацію цілий ряд провідних українських ЗМІ в країні з "обмеженим правом свободи голосу"). Проблема всієї історії полягає в ранзі заарештованого. Що б не заявляли кілька неврівноважені глашатаї від ПР, Луценко залишається однією з найбільш впізнаваних політичних фігур в країні, і його доля, якщо не хвилює, то, принаймні, цікавить значне число громадян країни. Однак з таким же інтересом ці ж громадяни стежили в свій час за справою серійного маніяка Онопрієнка або за тими ж льотчиками-вбивцями на Скнилівському аеродромі.
Сама по собі публічність - це величезний капітал, яким при грамотному маніпулюванні можливо досить успішно користуватися. 14 липня Луценко по-справжньому вивів із себе саме заборона на проведення вільної фото-і відеозйомки у його справі. (В якості контрасту пропоную спробувати сходити з відеокамерою на рядове кримінальну справу в будь райсуд України - реакцією суду будете "приємно" здивовані).
Є й інша особливість кримінальної справи на екс-міністра внутрішніх справ. Луценка намагаються зобразити "жертвою режиму" навіть більш невинно страждає, ніж сама Юлія Тимошенко. З останньою все ясно - біографія ЮВТ на цілу серію романів жахів потягне. А ось Луценко нібито сидить "за мелочевку". В українських реаліях сільський жлоб, тирящій через водія однокімнатну квартирку - це, дійсно, дрібниця. За таке, починаючи з часів Кравчука і Кучми, у нас просто не прийнято садити. У мене, наприклад, людини далекої від криміналу, є маса прикладів, коли люди потрапляли на зону за такою ось "мелочевке".
Так, думаю, у кожного таких прикладів буде достатня кількість. Проблема з кримінальною справою Луценко полягає не тільки в тому, що він розглядається (у тому числі і серед обивателя) як нерівня "смертним". Насправді обвинувального вироку щодо Луценка боїться вся чиновницька система України. Більш того, обвинувального вироку в не меншому ступені боїться і цілий прошарок "регіоналів". Якщо Луценко таки дадуть строк (а до цього все поки і йде), під приціл потрапляє абсолютно кожен корупціонер країни, і в першу чергу, бюрократичний апарат. Вже зараз в порядку речей заарештовувати за підозрою в корупції чиновників рівня Волги, про які ЗМІ забувають буквально на наступний день.
Але повернемося до "мелочевке" Луценко. Донедавна публічний захист Луценка грунтувалася на таких постулатах:
1. Юрія Віталійовича режим звинувачує у нібито нецільовому використанні коштів (порядку "якихось" 600 тис. грн.) На пишне проведення Дня міліції в 2008 і 2009 роках;
2. Луценко нібито "зробив" високу пенсію своєму водієві.
Якщо навіть побіжно пробігтися по офіційному сайту "Народної самооборони", то можна виділити таку особливість. Все, що стосується проведення святкових заходів, у послідовників Юрія Віталійовича викликає справжній приплив енергії і красномовства, які вони з радістю викладають в епістолярному жанрі. Основна лінія захисту - "подивіться, як відзначали нафтовики, чекісти і лікарі свої професійне свято, ми на їхньому тлі просто скромняги". Зате перехід на конкретику, а саме, на водія Луценка, вже не викликає такого напору. Про Леоніда Приступлюка (прізвище симптоматична вийшла) воліють згадувати побіжно. Тут більш скромно обмежуються заявами про те, що причепилися до "якихось 40 тисячам гривень".
І вже зовсім захисники Луценка намагаються обходити стороною спливла історію з квартирою, яка дивним чином була отримана на все того ж Приступлюка, а ось прописаним там виявився сам Луценко. Буквально днями вміє весело висловитися Геннадій Москаль оригінально пояснив прописку Луценко у свого водія. Виявляється, Луценко раніше прописаний у Печерському районі Києва, прописався у свого водія Приступлюка в Шевченківському районі тільки тому, щоб у майбутньому уникнути "судилища в продажному" Печерському суді столиці. Логіка у Москаля настільки глибока, що я вирішив зателефонувати і уточнити у нього, чи думав Луценка 27 листопада 2006 року (коли він прописувався в квартирі у Приступлюка), що його заарештують 26 грудня 2010?
До Москаля додзвонитися мені не вдалося (людина відпочиває десь в горах), а прес-секретар нардепа Андрій Шаповал змушений був перетравлювати з півхвилини весь той бред, який нагородив його шеф, тільки щоб відповісти "я не уповноважений коментувати таке".
Тепер давайте спробуємо оцінити вартість "дріб'язку" за яку Луценко швидше за все дадуть термін. Отже, на дворі листопад 2005 року. На щойно збудовану квартиру в будинку по вулиці Дмитрівській, 69 свідоцтво на право власності отримує водій Луценка Приступлюк. Заходимо в архів інтернет-газети "Авізо" і дивимося, скільки однокімнатна квартира коштувала за цією ж адресою.
Мені пощастило, і я навіть знайшов оголошення виставленої на продаж "однушку" якраз в новобудові водія Луценка.
Дмитрівська вул., 69, 3/25-ет. цегл. будинку, 51/24/14 кв.м, h = 3м, металопластикові вікна у двір, бронедвері, новобуд, здача - 4 квартал 2005р., 95000 у.о..
Квартира, виставлена ??на продаж, практично ідентична "Луценківському-пріступлюковской", хіба що на три метри менше (у міністра внутрішніх справ і водія - 54 квадрата), але зверніть увагу на ціну - 95 тисяч доларів. У 2005 році це були величезні гроші. А тепер пропоную перенестися рівно на рік пізніше. 27 листопада 2006 Луценко прописується в квартирі у свого водія. Дивимося оголошення все в тому ж архіві "Авізо" за цей період.
Дмитрівська вул., 69, спецпроект, будинок 2005р., 19/25ц, 51.7/24.3/12.9, h = 3м, ремонт 2006р., Еркер, Вітражі, консьєрж, паркінг, 230000 у.о.., Торг.
Цей же будинок (як бачимо з оголошення - "спецпроект"), тільки вже квартира в ньому коштує 230 тисяч доларів. Саме в цей період в ній і прописується Юрій Луценко. І те, що ця квартира дійсно була призначена водієві Луценка, а Юрій Віталійович там прописався тільки для "судового прикриття", нехай розповідає адвокат екс-міністра чи така ексцентрична особистість, як Геннадій Москаль. Їхні аргументи також переконливі, як і заявочна вартість квартири в 9 гривень 74 копійки.
Питання в цілому-то зараз інший. У нас багато народу має грішок за душею, у тому числі і корупційний. Хтось краде під в супермаркетах, хтось не платить в тролейбусі за квиток, хтось викручує лампочки в під'їзді, а хтось бере хабарі. Але більшість громадян України за свої проступки у разі їх виявлення несуть покарання. Згаданий мною Онопрієнко свідомо вбив 52 людини і тепер він за це платить. Льотчик Топонар несвідомо убив 86 осіб, але він теж за це розплачується. Луценко нікого не вбивав, але він підозрюється в корупції. Так, "дрібнота". "Якихось" 230 тисяч доларів (багато з читають цю статтю такі гроші в руках тримали?), Але це - акт корупції, яка у нас в країні кримінально карна. А ліпити з Луценко образ великомученика а-ля Сахаров або Солженіцин якось недоречно. Сахаров створив водневу бомбу, Солженіцин заслужив Нобелівську премію, а Луценко звинувачується в "розпилі" зі своїм подільником бюджетних грошей. Дрібно, але років на 8 якраз тягне.