Агент ФБР повністю підтвердив слова Кузьміна про Тимошенко

Три роки та інтерв'ю агента ФБР знадобилися для того, щоб підтвердити справедливість звинувачень екс-генпрокурора Рената Кузьміна на адресу Юлії Тимошенко. Ось тільки чомусь тоді Кузьміну вірити ніхто не хотів.

21 липня 2011. Прес-конференція Рената Кузьміна, який займає посаду в той час Генерального прокурора України. У ході прес-конференції Кузьмін цитує 36 пунктів позову , які Юстиція США передала Генпрокуратурі України.

"Під час перебування Лазаренка на посаді прем'єр-міністра ЄЕСУ були особливою корпорацією, що володіла різними привілеями, в тому числі повноваженнями на поставки природного газу в Дніпропетровську область. Корпорація ЄЕСУ перебувала під контролем Юлії Тимошенко та інших спільників Лазаренка. Починаючи приблизно з грудня 1995 року до 1997 ЄЕСУ отримувала природний газ у РАТ "Газпром" за контрактами, укладеними згідно з повноваженнями корпорації. Крім того, прем'єр-міністр України Павло Лазаренко ініціював видачу держгарантій на суму $ 200 млн на поставку природного газу на адресу ЄЕСУ, таким чином змусивши український уряд взяти на себе борги ЄЕСУ перед РАТ "Газпром". Починаючи з січня 1996 року, ЄЕСУ передала права на імпортний природний газ компанії Юнайтед Енерджі Інтернешнл, власнику 85% акцій ЄЕСУ. Корпорація була заснована в 1995 році за розпорядженням Юлії Тимошенко ", - заявляє Ренат Кузьмін. І далі за текстом: "Замість того, щоб заплатити РАТ" Газпром "за поставлений газ грошима, компанія Юнайтед Енерджі Інтернешнл перевела приблизно $ 140 млн кіпрської компанії Сомалі Ентерпрайсес, зареєстрованої в Кіпрі і перебувала під контролем Юлії Тимошенко. Надалі Тимошенко та її спільники використовували підконтрольні їм підприємства - ЄЕСУ, Сомалі для здійснення платежів на адресу Лазаренка на суму, принаймні, в $ 162 млн. Він отримав такі кошти завдяки посаді чиновника України ".

Здавалося б, навіщо мені "заглядати" в 2011 рік і цитувати колишнього заступника Генерального прокурора країни, якого тільки лінивий не звинувачував у тому, що він займається політичним переслідуванням Юлії Тимошенко. Але, зауважте, вище не просто пряма цитата Кузьміна, а витяги з позову американців, передані українській стороні. "Тимошенко та її спільники". "Під контролем Тимошенко та інших спільників Лазаренка".

Не минуло і три роки ...

19 травня 2014. Відкриваємо "Українську Правду". І що ми бачимо? Інтерв'ю, немов списане з тієї самої конференції Кузьміна , що пройшла багато років тому. Агент ФБР Брайан Ерл розповідає українському читачеві, що Тимошенко була "співучасником змови з Лазаренка", що вона платила йому "десятки мільйонів доларів". І навіть називає ту ж саму компанію ЄЕСУ, Сомалі, яку контролює Тимошенко і яка зустрічається в цитатах Кузьміна.

Чому в нашій країні знову починають коїтися дивні речі? Ми не віримо тому, що говорив три роки тому в.о. Генерального прокурора, поливаємо його останніми словами. А через час на найпопулярнішому сайті повторюємо його слова, вклавши їх в уста американського агента і розчулюємося власною значущістю, немов заново відкривши Америку.

Відповідаючи на запитання журналіста, чому суд в Сан-Франциско не притягнув ЮВТ до відповідальності, ФБРовец Ерл зазначає, що "суддя не сказав, що вона не винна в кримінальній діяльності", а просто було "недостатньо доказів". Було недостатньо доказів, неохоче йшла на контакт з американським слідством, "не дала свідчення", "охоче говорила про корупцію інших людей, але не про свій бізнес", "платила Лазаренко, щоб її бізнес процвітав" ... Як багато нового ми дізналися про Тимошенко з інтерв'ю Брайана Ерла. З тим же успіхом Лещенко міг би взяти інтерв'ю у Рената Кузьміна. Швидше за все, ми б навіть дізналися більше цікавого. Адже Ренат Кузьмін не давав підписку ФБР про нерозголошення державної таємниці і таємниці слідства.

Факт залишається фактом. Якщо ми говоримо про те, що в країні раніше діяло вибіркове правосуддя, то варто сказати і про те, що воно властиво і нинішньому часу. Якщо ми говоримо про незаангажованість крутого політичного видання, то при цьому виникає питання про подвійні стандарти в журналістиці: чуємо того, кого треба і тільки тоді, коли вигідно?

Три роки тому 250 мільйонів доларів Лазаренка, частково пройшли через руки Тимошенко, "не схвилювали". Тому що про них говорив Кузьмін. І всім було вигідно загрожувати йому пальчиком і представляти Юлію Володимирівну у вигляді мучениці. Тоді правда була незручною. А зараз?

Cuiprodest? Cui bono? - Як каже римське право. Кому вигідно не чути правди в одних устах і вважати її істиною в першій інстанції, коли вона звучить в інший час, в іншій ситуації, на іншому мові?