Привіт ватникам і тролям з України

Перші три доби в Україні пролетіли блискавично. Купа зустрічей з журналістами, участь в передачах на центральних каналах ТБ-державних!

Дорогі ватники і тролі, це я вам пишу. Ви так хочете звільнити росіян в Україні, що перемочь не тільки частина росіян в Донбасі разом з рядовим мирним населенням, а й цілі відділеннявласної російської армії.

Отже почнемо спочатку, щоб ви зрозуміли. За три дні я побувала в прямих ефірах центральних українських телеканалів. Знову не зрозуміли? Пояснюю на пальцях "особливо обдарованим": у Росії останній прямий ефір на центральному каналі ТБ був в 2003 році. Всі інші розумні і заумні передачі за участю політиків і без них, проходять виключно в записі після жорсткої цензури. Не дай Бог що не так скажуть або влада критикувати почнуть. А в Україні пряме спілкування є нормою, як в будь-якому іншому демократичній державі.

А ще я спостерігала картину, як біля офісу адміністрації Президента України стояв народ. Упс ... І о, жахливі народ вимагав! - Ого ...- щоб до нього !!! вісім, дев'ять, - вийшов Президент -аут !!!!

Згадаймо, коли це в Росії ось так само вільно народ підходив і вимагав виходу Президента? Ась? Не чую !!! ніколи .... При медведопутах - ніколи!

А коли в Росії ви брали участь в референдумах? Не трудіться згадати, це було 24 роки тому. Уже чверть століття в Росії народ не висловлював свого волевиявлення з жодного питання ... жодного разу і ніде. А в Україні це робиться повсюдно. Тому що в Україні джерелом влади країни є народ, а в Росії -Президент. Різницю усвідомили? Йдемо далі.

Раптом в Криму та Донбасі швидко пройшло відразу два референдуму. Той, що в Криму, думаю, останній. От тільки якось підозріло дивно вони пройшли. Щоб провести референдум, спочатку треба обговорити питання, яке на референдум виноситься, щоб усім стало ясно; підпису місцевих жителів зібрати треба, як при висуненні кандидата в депутати. Потім всі ці списки в виборчком відправити, щоб виборча комісія прийняла рішення. На все про все не менше місяця потрібно. Потім бюлетені роздрукувати, агітацію провести. Ще місяць на підготовку.

А як ці референдуми пройшли в Україні? За два тижні! За якими законами? Українським? - Ні. За російськими? Ні! Так по яким? Відповім: за законом віджиму або рейдерського захоплення. Тобто по бєспрєдєлу.

І якщо Крим швидко віджати вийшло, то в Донбасі не прокатали.

Ще один момент. А чи збирався Донбас до складу Росії? Відповідь: ні. На референдумі ставили питання про самостійність Донбасу. А що це таке, нікому не пояснили. За інші питання не голосували. На дільниці прийшло близько 30% населення, яке чомусь вирішило, що голосують за повернення в СРСР. Думали за одно, голосували за іншого. Це тому що обговорення всенародного не було.

Той, хто жив у Донбасі, знає, що там була вотчина Януковича і розсадник кримінальних авторитетів, як в Росії в 90ті роки. Пахана-Януковича прогнали, а територія вотчини залишилася. Ну і почалася місцева розбирання за сфери впливу над територіями. Знову ж, як в Росії початку путінського періоду. Авторитети місцеві, міцні. А тут раптом їм нового пахана нав'язали -Гіркіна з Москви, якого ну дуже кіселевТВ піару. А паханам прийшлий не потрібен. Видавили вони його, і продовжили поділ територій. На розборки підтягнулися в Донбас інші авторитети. І якщо спочатку за вплив над територією боролися 4 угруповання, то тепер їх уже 23, тобто У кожному місті сидить свою питому князь і вимагає самостійності, в тому числі і в маленьких містах, таких як Антрацит, Горлівка, Красний Луч, і т.п.

У міру розборок з Росії прибувала підмога у вигляді бойової техніки, яку місцева братва спочатку ділила між собою. Ніхто з місцевих лідерів не був проти такої допомоги. І поставка безіменних бойовиків з Росії почалася повним ходом з подачі Гиркин. Все це дружно освоїли місцеві донбаські удільні князі, зміцнилися. Як водиться, зміцнювали свої позиції, заодно винищуючи місцеве населення, яке їм відверто заважало.

Коли місцеві авторитети визначилися було з зоною впливу, постійно відбиваючись від української армії, яка бажає навести порядок на своїй території, в драчку раптом влізли російські війська. Братві зайвий претендент не потрібен. І вони дружно розгорнулися в бік непрошеного помічника і вдарили по російським колонам російськими ж град, щоб сусіди не лізли не в свою розбірку. Українська армія теж не дрімала.

Але частина цих авторитетів злякалася, пішла на переговори, зажадала перемир'я. Оскільки це справи містечкові, тому і в переговорах брали участь не офіційні представники сторін держав, а представники братви і українських властей. Конфлікт-то треба гасити і відбувається він на території самостійної держави, до якого Росія не має жодного відношення. Саме тому Путін і називає все, що відбувається в Донбасі громадянською війною. Я багато разів писала, що Путін гранично конкретний. А там дійсно як у громадянську ... "Весілля в Малинівці" пам'ятаєте? Банда на банду і війська української влади, які намагаються наводити порядок. А тут Росія зі "своїм статутом" ...

І немає б дати українським властям самим розібратися з Донбасом. Знову в зону розділу територій поїхав "старший брат" в особі представників Міноборони РФ. Основна версія візиту: повне припинення вогню. На ділі Путін відправив парламентерів зажадати від місцевих князів звіту за використання ними казенної російської техніки. Ну, самі розумієте, за часткою знову поїхали. Чим це закінчиться, припустити можна ...

Ну а що російський народ? А народ вірить казкам зомбоящика про росіян, які борються за свою незалежність, але дивно змітають на своєму шляху цілі міста і села. Вірить росіянин і в злісних кріп, і в те, що саме укри знищують місцеве населення Донбасу. І не замислюються над простою істиною: армія кожної країни створена для захисту свого народу.

Саме тому щодня центральні канали українського ТБ передають прямі репортажі про те, як проводжають в останню путь тих, хто встав на захист своєї Батьківщини-України, встають на шляху проходження вантажів - 200 на коліна, тому що проводжають героїв. Квітами і оваціями зустрічають тих, хто повернувся з лінії фронту. І готові боротися за незалежність своєї держави до кінця.

Саме тому тих, хто прибув з Росії вбивати український народ і загинув сам, або таємно скидають в братські могили, або знову ж скритно вивозять на територію Росії і ховають таємно без почестей. Тому що влізли не в свою розбірку. Тільки ціна такої кривавої розбірки - тисячі життів і росіян і українців.

Чи не час це припиняти і дати можливість Україні самій розібратися на своїй території? А російським властям звернути увагу на те, що через Ростов а Росію стали повертатися озброєні до зубів бойовики-бандити, які усвідомили в Донбасі, що це не їхня війна, але становлять загрозу тепер для росіян.

Інакше доведеться констатувати, що й тут Путін програв, як в Грузії.