Грузинська цариця знову підкорює Київ
Вже вкотре Київ відвідала Народна артистка Грузії та Російської Федерації Тамара Гвердцителі. Кожен приїзд на Україну співачка пов'язує з величезною кількістю позитивних емоцій, які супроводжують її від першої до останньої хвилини перебування в Києві. Даючи концерти, Тамара об'їздила весь світ, однак, не багато міст і країни викликають у неї стільки любові і тепла, скільки столиця України. Та й приїхала вона, як кажуть, не з порожніми руками, а з новою програмою під назвою "Колір кохання".
- Тамара, наскільки відомо, Ви виконуєте пісні українською мовою. Чи є в Ваших планах випустити компакт-диск з українськими піснями?
- Я співаю не тільки українською мовою. А що стосується компакт-диска, то в найближчому майбутньому мій друг, композитор Юрій Рибчинський збирається здійснити цей проект.
- Запрошений на Ваш концерт Олег Блохін, і почуємо ми "Віват, король!"
- Олег Блохін був запрошений на мій концерт. Він збирався бути, але не можу сказати точно, чи вийде у нього. А що стосується пісні "Віват, король!", Вона завжди була, є і буде.
- У чому б Ви реалізували себе, якби не стали артисткою?
- У кожному разі, це було б пов'язано з музикою. Адже кожна людина народжується на цю землю з певною місією. За першою освітою я піаніст-виконавець, по другому - композитор. Моє покликання - сцена. Я не уявляю своє життя без музики, так що навряд чи змогла б займатися чимось іншим.
- Чи є у Вас улюблені місця в Києві, і якщо є, то які?
- Так склалися обставини, що в Києві я буваю частіше, ніж у своєму рідному місті Тбілісі. Тут мені подобається абсолютно все, мені до душі це місто і все, що з ним пов'язано. Мене тепло приймають у всьому світі, але Київ у цьому сенсі - місто особливе. Емоції, жар і запал українців нагадують мені рідну Грузію.
- Чому Ваша нова програма носить назву "Колір кохання"?
- Життя завжди сповнена барв. Щоб наше життя не здавалася тільки чорно-білої, ми офарблюємо її в різні кольори і відтінки. Якби я, наприклад, була художником, я передала б всю колірну гамму за допомогою фарб і полотна. Я ж належу музиці. Завдяки їй я і намагаюся донести до аудиторії всю палітру почуттів.
- Як Ви знаходите ідею створення спільного грузино-українського проекту, наприклад, мюзиклу?
- Хороша ідея! Було б здорово об'єднати два співаючих народу. Якби вдалося втілити це в життя, це був би фурор, бомба уповільненої дії. Вважаю, що в найближчому майбутньому такий варіант можливий.
- Чи є у Вас місце на Землі, де ви найбільше любите бувати?
- Є. Це Париж. Саме з цим місцем мене пов'язує не лише творчість і натхнення, а також доленосні зустрічі, як, наприклад, з Мішелем Леграном, композитором, піаністом, виконавцем джазової музики.
- З ким би Вам найбільше хотілося б заспівати дуетом?
- Дуети? Дуже модне явище в наш час. Не знаю, напевно, з Пласідо Домінго і Хосе Каррерасом. З ними я ще не співала.
- Яке значення для Вас має поезія, і музику на чиї вірші Ви зазвичай виконуєте?
- Як для музиканта, поезія для мене має колосальне значення. Ще до навчання в консерваторії я сама складала вірші. Всі мої твори і балади були написані на манер грузинського поета Галактіона Габідзе. Два роки тому мною був створений проект "Балади на вірші Марини Цвєтаєвої", і були виконані президентським симфонічним оркестром. Я дуже задоволена цією роботою. Так що поезія для мене - величезна рушійна сила, яка вершить долі і управляє світом.
- Чого Ви очікуєте від української публіки?
- По-перше, я страшенно хвилююся, адже в Києві, як ніде у світі розуміють і відчувають артиста. Для мене дуже велика відповідальність виступати тут. Публіка завжди чекає чогось нового, і я постараюся виправдати її надії.
- В силу Вашого таланту і досвіду, чи не виникала у Вас думка зайнятися продюсуванням молодих талановитих виконавців ?
- Ні, боюся, у мене немає до цього здібностей. Як на мене, щоб стати хорошим продюсером, потрібно бути і хорошою стервом. У мені цього немає, так що продюсер з мене навряд чи вийде. На щастя, поняття музика і шоу-бізнес не перетинаються.
Дивитися фоторепортаж