МВС України і публічність - антоніми. Документи

9 лютого 2011 був опублікований Закон України "Про доступ до публічної інформації". Закон передбачає відкритість і доступність суб'єктів владних повноважень, і, по ідеї, повинен істотно полегшувати роботу журналістів. Глава держави виказав неймовірну задоволення, і навіть радість у зв'язку з тим, що тепер працівників ЗМІ не зможуть банально "Динамо" у владних кабінетах.

Стаття 20 Закону говорить:

1.Распорядітель інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Стаття 24 пояснює, за що несуть відповідальність особи, в чиї обов'язки входить надання інформації. Такі чиновники несуть відповідальність за:

1) ненадання відповіді на запит;

2) ненадання інформації за запитом;

3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;

4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;

5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;

6) несвоєчасне надання інформації;

7) необгрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;

8) нездійснення реєстрації документів;

9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів .

Стаття КпАП 212 -3 пояснює, в чому полягає покарання: залежно від тяжкості порушення чиновники можуть "попасти" на 25 - 80 неоподатковуваних мінімумів громадян.

Здавалося б - все гранично ясно, все дуже чітко і недвозначно. Однак на ділі люди з високих кабінетів плювати хотіли на Закон в 50% випадків звернень. Це стверджують журналісти, про це говорять на ток-шоу, і про це свідчить реальна практика відділу "Розслідувань" Першого Інтернет-порталу "Обозреватель".

"Це не ваша справа"

9 серпня 2011 в Відділ зв'язків з громадськістю ГУ МВС України в м. Києві надійшов інформаційний запит з приводу співробітника міліції Саєнко. Даний громадянин є працівником Прес-служби МВС України. За наявною у нас інформацією, 21 липня транспортний засіб під управлінням Саєнко виїхало на смугу зустрічного руху, де зіткнулося з іншим автомобілем.

Нам надійшла інформація про те, що на момент ДТП правоохоронець перебував у стадії сильного алкогольного сп'яніння, а справу елементарно "зам'яли". Тобто, пересічний громадянин в кращому випадку поплатився б правами, а співробітник Прес-служби МВС України навіть не заплатив штраф, всі "повирішувати" з колегами.

У відповіді пан Поліщук, який був на той час головою Відділу по зв'язках з громадськістю (ВЗГ) київської міліції, вказав - людини на прізвище Саєнко в його відомстві немає.

1 вересня ми звернулися з аналогічним запитом до МВС. Відповідь, що прийшов, разючий за своєю абсурдністю і цинізмом. Правоохоронці роз'яснили - інформацііпо приводу того, потрапляв чи Саєнко в аварію, а також з приводу того, в якому стані він виїхав на смугу зустрічного руху, нам не бачити. Тому що - цитата - "ця інформація відноситься до даних особистого характеру"!

Це особиста справа співробітників МВС - в якому вигляді кататися по дорогах і влаштовувати лобові атаки.

Як соловей літа ...

18 серпня 2011 у ВЗГ ГУ МВС м. Києва був відправлений запит "Обозревателя" щодо слідчого з особливо важливих справ СУ ГУ МВС України в м. Києва майора міліції Бартоша Михайла Леонідовича.

За нашою інформацією, даний слідчий за замовленням порушив в 2008 році кримінальну справу проти двох громадян за ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК. Згодом справу було закрито судом, як бездоказове, а слідство було визнано верхом непрофесіоналізму. Проте, слідчий Михайло Бартош продовжує працювати на своїй посаді й досі.

Ми звернулися з питанням - які санкції були застосовані по відношенню до цього посадовій особі з огляду на те, що слідство, їм проведене, визнано незаконним.

Незважаючи на те, що повідомлення про прочитання прийшло до редакції (тобто, наш інформзапит був отриманий), відповіді не послідувало. Рука руку? ...

6 вересня на "Обозревателе" вийшла стаття , яку вже наступного дня почали активно коментувати як в мережі, так і на телебаченні та на радіо. У статті автором цих рядків був описаний звичайний епізод звичайного відпочинку рядового правоохоронця. Правоохоронець вирішив розважитися, пристав до чорношкірому відвідувачеві Макдоналдс . Приїхала міліція і забрала дебошира, який опинився молодшим сержантом МВС Мартинця, до райвідділу.

"Обозреватель" відправив запит до Відділу по зв'язках з громадськістю МВС м. Києва. Основне питання, яке нас цікавило - які заходи прийняті відносно Мартинця. Звільнили його, оголосили догану, знизили (хоча куди вже нижче молодшого сержанта)?

Відповіді від відомства, на момент запиту очолюваного Володимиром Поліщуком, чекаємо й досі ...

Це лише мала дещиця з цілої купи запитів, надісланих до МВС, і їм проігнорованих. Зрідка ВЗГ ГУ МВС огризався абсолютно безглуздими відповідями. Наприклад, 6 жовтня "Обозреватель" відправив запит з приводу розміщення на сайті ГУ МВС інформації про те, що журналіст Шарій інсценував замах на себе. Нас цікавило - а якій підставі ДО РІШЕННЯ СУДУ в позитивної формі повідомляється про недоведених фактах, і здійснюється розсилка ГУ МВС на всі центральні ЗМІ від імені прокуратури?

У відповіді пан Поліщук визнав - "громадянин може бути визнаний винним лише за рішенням суду".

Так можна відповідати на будь-які запити. Наприклад, керівництво зоопарку може відповідати - "так, дійсно, звірів треба берегти", а керівництво аеропорту - "насправді, злітні смуги треба прибирати".

Нагляд над виконанням Закону "Про доступ до публічної інформації" покладено на прокуратуру. Однак потрібно віддавати собі звіт в тому, що прокуратура, суд і МВС в Україні давно стали єдиним організмом. Організм же не стане з доброї волі розлучатися з внутрішніми органами ...

Для довідки: На сьогоднішній день Володимир Поліщук підвищений до голови прес-служби МВС України.