Український боєць вирвався з полону Дрьомова: "Вони говорили, що я перший "укроп", який дійшов до Стаханова"

Дніпродзержинський військовий Юрій Лазаренок розповів про перебування в полоні.

Як пише " Подія ", сьогодні стан Юрія стабілізувався. Тепер він готовий розповісти про свої пригоди в полоні.

"Вони кажуть, що немає ніякої України: все східніше Львова - Росія, інше - Галичина, батьківщина бандерівців", - передає настрої терористів "ЛНР" і російських найманців дніпродзержинець, який півроку пробув "особистим військовополоненим Дрьомова".

Бронетранспортер, в якому Юрій був навідником-оператором, підбили кумулятивним снарядом. Водій загинув, а контужений навідник погано пам'ятає, як вибрався з машини. Голова розколювалася від болю, з вуха і пробитою осколком руки лилася кров. Солдат незабаром знепритомнів. Коли отямився, побачив, що навколо вороги. Так серпневим днем 50-річний солдат з Дніпродзержинська Юрій Лазаренок потрапив у полон до терористів на Луганщині, в районі Костянтинівки.

"Мене відразу побили якісь козаки, - розповідає Юрій. - Потім, щоправда, надали меддопомогу". Полоненого привезли в шахтарське місто Стаханов, в будівлю міськвідділу міліції, де знаходилася "народна міліція ЛНР". "Вони жартували: ти, мовляв, перший укроп, який дійшов до Стаханова", - згадує боєць.

Читайте: Розбрід і хитання: луганські бойовики не хочуть гинути за росіян, а "козаки" - підкорятися "ЛНР"

Юрія помістили в камеру ізолятора тимчасового утримання в будівлі міськвідділу: "Води давали по відру на добу на 10-15 осіб. Це на всі потреби - пиття, миття, туалет ... Вода була брудна, ми фільтрували її через пляшку, набиту ватою. Сморід і бруд нестерпні! Годували раз на день прісною баландою і перловою або ячною кашею на воді. Крупа, мабуть, з російської гуманітарної допомоги - пріла, з цвіллю. Навіть сигарети були запліснявілі - я такого ніколи не бачив!"

Мешканці ІТТ були найрізноманітніші: злочинці, просто місцеві жителі, яких кинули сюди за підозрою в співчутті українській владі, за доносом сусідів заради зведення старих рахунків або щоб відібрати майно: "У них там 37-й рік - все одне на одного стукають, відбирають бізнес, машини, житло... Бандитизм і мародерство - на кожному кроці, місцеві вже самі в шоці! Хто виїхав, може назад не повертатися - квартиру пограбують і присвоять сепари".

Полонених ганяли на примусові роботи: розвантажувати боєприпаси, рити окопи: "Козаки сміються: мовляв, нам доходяги не потрібні, потрібні міцні зеки як дармова робоча сила!"

Юрія перевели в окрему камеру, сказали, що тримають для обміну як "особистого військовополоненого Дрьомова". Під Новий рік до нього підселили Сергія Коноплицького, колишнього заступника польового командира бойовиків на прізвисько "Бетмен": "Там й інші сиділи сепари - за непокірність, напевно. Вони казали, що росіяни беруть все під свій контроль, незручних бойовиків усувають ..."

Читайте: "ЛНР" і "козаки" воюють між собою за контрабанду бензину - Тимчук

Ображений на колишніх товаришів по зброї Коноплицький багато розповів сусідові по камері: "Якщо восени серед бойовиків була приблизно третина росіян, то взимку їх стало три чверті. Це, в основному, професійні військові. Вони формально звільняються з армії РФ і їдуть до нас воювати як найманці. Ці роблять основну роботу, потім ховаються, а місцеві бойовики позують і дають інтерв'ю російським журналістам ". Багато серед росіян безробітних з глибинки, які кажуть, що вдома немає роботи - всі місця зайняли таджики. Ось і їдуть на заробітки в Україну ... Російські найманці отримують до 500 доларів на тиждень, місцеві - 400-460 доларів на місяць, ділиться Юрій інформацією, отриманою від інших в'язнів.

Як його звільнили, Юрій не говорить - не можна поки що: "викрали як Муссоліні ..." Розповів лише, що його рідним про нього повідомили місцеві. Родичі знали, що Юрій може бути в полоні - ще в серпні бойовики розмістили в мережі відеоролик "Бандерівець з Дніпродзержинська" з полоненим Лазаренко.

Звільненого вивезли в Старобільськ, звідти він через Харків дістався до Дніпропетровська.

Дома він відразу застудився, пішов до лікарні. Там цехової лікар (Юрій працював на ДМКД) його не впізнав. "Мене зараз багато хто не впізнає, - сумно посміхається солдат. - Кажуть - від тебе залишилася половина ..."

Читайте: "Козаки" незадоволені російським командуванням: нас повели на забій

Побачитися з батьком, що повернувся з полону, приїхав на кілька днів син Юрія, який теж служить в АТО. Навідником-оператором БТР, як і батько.

У планах звільненого - поправити здоров'я: "Направляють у шпиталь на обстеження. Мало яку заразу міг там підхопити - зеки кругом, антисанітарія ..."

Що буде робити далі, Юрій ще не знає: "Буде загострюватися обстановка - піду далі воювати".