Казахська преса пише про Шаріе

Незважаючи на неоднозначне ставлення до Анатолія Шарію з боку Сергія Лещенка, Мустафи Наєма та ін представників "вільної преси", преса казахська, не надто вільна, прислала в Україну журналістів спеціально для того, щоб взяти у нашого автора інтерв'ю. Матеріал був опублікований в газеті ЕВРИКА від 2.12.2011.

Кілька тижнів тому президент України Віктор Янукович справив цікаву кадрову перестановку у своїй команді: міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов відправився керувати республікою Крим.

У Криму новому керівництву явно не зраділи: Могильов в давньому конфлікті з кримськими татарами, яких він в одній зі своїх статей назвав "пособниками Адольфа Гітлера". Український президент очевидно ризикує, але іншого вибору у нього, схоже, немає: на колишній посаді у Могильова скандалів було ще більше.

Поздоровлення в день призначення нового глави Криму брав не один Могильов. Куди більше дзвінків надійшло на телефон тезки екс-міністра Анатолія Шарія. Київський журналіст інтернет-порталу "Обозреватель" став одним із символів в боротьбі з українськими силовиками, які, на думку більшості незалежних експертів, остаточно розперезалися і давно вийшли за рамки закону. Оголосивши міністру свою особисту вендету, Шарій в результаті виграв, але заплатив за це своїм спокоєм: система взялася за скандального журналіста грунтовно.

"За вирішення питання замміністра МВС було занесено 1,5 мільйона доларів"

Ми сидимо з Анатолієм в кафе одного з великих торгових центрів Києва. Шарій розповідає історії з життя українського МВС, які зовсім не вкладаються в людську систему координат. Особливо показова історія про справу "4room". "4room" - це великий меблевий торговий центр.

На його власника Шабаба Алояна у жовтні 2009 року було скоєно замах, причому кілер застрелив двох міліціонерів, які охороняли бізнесмена, а потім позбавив життя і самого підприємця. Безутішні родичі Алояна тут же назвали ім'я підозрюваного - Мераб Суслов, і місце, де він ховається - Татарстан. За відмашкою того самого Могильова Суслова швидко знайшли і доставили в Україну. Але тут-то і починається найцікавіше.

За словами Шарія, насправді Суслов є нинішнім власником "4room", а родичі вбитого Алояна таким чином хочуть його прибрати з дороги. "За вирішення питання замміністра МВС було занесено 1,5 мільйона доларів", - відкрито звинувачує силовиків у корупції журналіст.

Після того як Шарій почав своє журналістське розслідування, його почали "пресувати" так, що навіть через багато чого пройшов правдоруб був здивований. "Знову не туди поліз", - сміється він. При цьому Анатолій стверджує, що проти того ж Суслова немає жодного виразного докази: всі з серії Ашот сказав Ібрагіму, той передав Сурену, а той у свою чергу сказав усім, що Суслов вб'є Алояна.

"Не туди лізе" Анатолій Шарій вже досить давно, але останні півроку боротьба журналіста з системою йде особливо запекло. Після того як постійний автор "Оглядача" сунувся в справи, пов'язані з відділом по боротьбі з незаконним обігом наркотиків (а туди сунутися в Україні не можна категорично), МВС країни спустило на Шарія всіх собак: завело декілька кримінальних справ і застосувало весь арсенал своїх можливостей.

Обшуки у квартирі у журналіста і його родичів, повістки по кілька разів на день - до цього сам Шарий вже звик: "Один раз було так, що мені прислали 14 повісток за день, хіба що з літака не скидали на дім". Коли обшуки нічого не дали, а на повістки журналіст відповідав бездоганним приходом, в хід пішли більш витончені методи.

Якось, перебуваючи під підпискою про невиїзд, Анатолій вирішив з'їздити на рибалку в Васильків (це недалеко від Києва). Погода була не дуже, тому замість звичних 120 км / год Шарий ледь вичавлював сорок. Доїхавши на місце через півтори години, журналіст почав рибалити, і в цей момент пролунав вибух - це розлетілася на шматки ресора на автомобілі.

Як пояснили пізніше в автосервісі, якби Шарий їхав на своїй звичайній швидкості, катастрофи було б не уникнути. Але історія на цьому не закінчилася. Через півроку після того, що сталося під час походу на допит Шарій з подивом почув від слідчого: "А мені от приснилося, що, будучи під підпискою про невиїзд, ви їздили в Васильків". І тоді журналіст зрозумів, що протистояння перейшло на новий рівень, і відступити тепер уже точно не вийде.

Тепер вже ставало очевидно, що МВС стежить за кожним кроком Анатолія. "Хто знає: може, і тут сидить якийсь бидло з мікрофоном направленої дії", - усміхається Шарий.

"Щось мені цей процес нагадує"

Треба зауважити, що довга відсутність будь-якої реакції з боку влади в історії з журналістом тим більше дивно, якщо враховувати, наскільки тут досі відчувається ефект від "справи Гонгадзе". Журналістів по можливості намагаються пестити і леліяти, і навіть офіційно закріпили за ними право на носіння травматичної зброї. Правда, самому Шарію цей закон швидше додав проблем.

1 травня 2011 він, за версією слідства, перебуваючи в "Макдональдсі", почав зі свого пістолета стріляти в одного з відвідувачів. Спочатку це кваліфікувалося як самооборона, але після того, як Шарій розкрив факт махінації в ВБНОН, справа тут же перевели в розряд "хуліганки". За законами України за це загрожує від 3 до 7 років в'язниці. Шарія навіть заарештовували, але потім випустили під підписку про невизде, після якої і відбувся той самий розмова зі слідчим.

У середині грудня суд має винести свій вердикт, але це буде не так-то просто: суддя, за висловом журналіста, "веде себе як прокурор", але при цьому виразних доказів провини Шарія немає. З'ясувалося, що "потерпілий" (той, в кого стріляв журналіст) категорично відмовляється називати адресу лікарні, в якій він засвідчив легкі тілесні ушкодження, а працівники "Макдональдса" не могли зупинити розпочатий конфлікт, бо не чули його, причому в буквальному сенсі: в ту зміну працювали виключно глухонімі.

Проте, Шарія давно б уже посадили, якби не дві обставини: по-перше, він відомий в Україні журналіст ("якби не це, мене б вже давно застрелили"), а по-друге, його справою несподівано зацікавився Євросоюз . На останньому засіданні суду був присутній прес-аташе представництва Євросоюзу Давид Стулік. Він зосереджено записував щось у блокнот весь час, поки йшло засідання, а на виході не приховував свого потрясіння: "Щось мені цей процес нагадує ...".

Відкрито про це не говорять, але за ступенем скандальності "справа Шарія" вже давно наздогнало "справа Тимошенко". Правда, навряд чи це може бути хорошим знаком: опальному екс-прем'єру суспільна підтримка не допомогла.

"У мене немає жодних підстав вірити тому, що пише Шарий"

Почавши "копати" історію з убивством власника "4room", Анатолій Шарій підставився ще раз. У ніч з 12-го на 13-е липня його машина була обстріляна з рушниці. Правда, через два місяці після того, що сталося, в акурат у день виходу статті у справі Мераба Суслова, МВС поспішило назвати винним самого журналіста, який влаштував самостріл.

На доказ цього міліція навіть пред'явила патрон, на якому є відбиток пальця Шарія. "Вони б ще монограму мою на ньому вибили", - усміхається журналіст. Тим не менш, ця версія поки є чи не основною.

Треба відзначити, що ставлення до Шарію всередині України не таке однозначне, як у представництві Євросоюзу. Багато спостерігачів вважають, що галас навколо журналіста розлучена їм самим, а він не сам такий чистий, як здається.

"Я б не поспішав вірити у всі ці страшилки про те, як Толіка пресують"; "Бідне Шарий ... це тобі не про гомик писати. Який він нафіг молодець, пустобол і піарник. Особисто у мене його статті викликають блювотний рефлекс! "; "Для мене ряд статей Шарія, безсумнівно замовних, викликав огиду. Не можу вірити і цієї публікації, але все МОЖЕ БУТИ "- подібними коментарями повно обговорення будь-якої статті Анатолія та про Анатолія.

МВС офіційно реагує більш стримано: "Журналістські розслідування, які проводить Анатолій Шарій і його колеги з інших ЗМІ, також стають предметом досудового розслідування і порушення кримінальних справ", - прокоментував роботу журналіста начальник прес-служби ГУ МВС України в місті Києві Володимир ПОЛІЩУК.

Проте, перший з цієї війни вибула саме фігура міністра МВС, якого Віктор Янукович від гріха подалі прибрав до Криму. Для Шарія, який пообіцяв боротися з міліцією до кінця, це велика перемога. Правда, може статися так, що в підсумку війну він таки програє: у МВС куди більше важелів тиску.

За ступенем скандальності "справа Шарія" вже давно наздогнало "справа Тимошенко". Правда, навряд чи це може бути хорошим знаком: опальному екс-прем'єру суспільна підтримка не допомогла.

Справи наші тяжкі

Найрезонансніші розслідування Анатолія Шарія

Справа про ВБНОН

Шарій знайшов "точку", в якій відкрито продавалися наркотики. Після того як журналіст подзвонив начальнику Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків у Києві Василю Марчишак, той пообіцяв розібратися.

Через деякий час з "точки", за якої стежили кореспондент, продавщиця винесла і потягла в невідомому напрямку якийсь пакет. Якраз під час її відсутності і підійшли співробітники ВБНОНу. Спроба провести обшук закінчилася тим, що нічого знайдено не було, а продавщиця стала відкрито говорити, що "ці кореспонденти її дратують".

При цьому співробітники ВБНОНу з величезним скрипом і лише після втручання журналістів взяли свідчення у одного зі свідків, який стверджував, що купував тут наркотики. Після цього кіоск спокійно продовжив свою роботу.

Детальніше про це: "ВБНОН плює в обличчя міністру"

Справа про меблевому бойовику

2 жовтня 2009 серед білого дня в одному з супермаркетів Києва було скоєно замах на бізнесмена Шабаба Алояна. Близько трьох годин в один з найбільших у країні меблевий торговий центр "4room" вбігли двоє вбивць. Стріляючи у власника центру, вони вбили наповал двох його охоронців із спецпідрозділу "Титан", які в цей день були чомусь без бронежилетів.

Сам Алоян через кілька годин помер у лікарні. До ночі одного з кілерів міліції вдалося затримати. Провівши незалежне журналістське розслідування, Шарий з'ясував, що Мераб Суслов, який був співвласником центру, а тепер сидить у СІЗО за підозрою в організації вбивства, знаходиться в ізоляторі як мінімум бездоказово.

Крім того, як стверджує журналіст, за те, щоб посадити Суслова, родичі вбитого Алояна заплатили гроші заступнику міністра МВС. Після виходу цього матеріалу на самого Шарія було скоєно замах, яке міліція вважає інсценованим.

Детальніше про це: "МВС України і Єзиди на крові"

Справа про київський маніяка

У 2009-му році Шарій опублікував матеріал "Вбивство заради забави", в якій розповідалося про студентках, виклали в соцмережі фото, де вони позували на тлі розчленованої ними собаки. Матеріал викликав величезний резонанс, студентки потрапили в ефір програми "Пусть говорят", після якого їх відрахували з інституту.

Через два роки Шарий знайшов ще одного маніяка, який викладав в соцмережах відео того, як він з особливою жорстокістю вбиває собак (наприклад, одного щеняти він забив до смерті каменем, потім скрутив йому шию, а потім кинув на рейки під проходить експрес - і це ще сама безневинна "забава").

Як з'ясувалося, міліція навіть не думала про те, щоб залучати до відповідальності людину, що ховається під ніком "Олександр Богданов". Тільки після втручання журналістів та найсильнішого громадського резонансу маніяком зацікавилися правоохоронні органи. Він був затриманий міліцією, а при обшуку в його квартирі були знайдені додаткові відеоматеріали з ще більш кривавими розправами над тваринами.

Детальніше про це: "Як" Обозреватель "обчислив київського маніяка"

Особиста справа

Анатолій Шарій

Народився в 1978 році в Києві.

Закінчив Київське танкове училище за профілем "полкова розвідка". Однак по закінченню навчання зник з виду як військкомату, так і багатьох близьких знайомих. Проявився через роки вже як постійний автор статей на психологічну тематику журналу "Наталі". Щільно працював також з виданнями "Единственная", "Московський комсомолець", з московськими глянцевими журналами, але на піку гонорарного успіху з головою пішов в Інтернет, в онлайн-видання "Обозреватель", причому перекваліфікувався з психолога відносин у жорсткого опозиціонера тодішньої "помаранчевої влади ". На сьогоднішній день, за заявами самого Шарія, "мочить всіх, і без розбору", і від негативних коментарів отримує "задоволення майже сексуального характеру".

Одружений, дружина Ольга - заст. головного редактора київського представництва швейцарського видавничого дому "ID Press". Разом виховують маленьку дочку.