Євген Кушнарьов вчить переступати через свої образи

Президент Віктор Ющенко має намір вивчити текст угоди про створення антикризової коаліції на предмет його відповідності Конституції України. Про це журналістам повідомила вчора прес-секретар президента Ірина Геращенко на брифінгу. "Президент України повинен вивчити в тому числі і коаліційну угоду на відповідність її положень Конституції України, щоб там не було статей щодо порушення державного суверенітету й інших", - сказала Геращенко. За її словами, він зробить це протягом 15 днів, що передбачені Конституцією для ухвалення рішення про подачу подання на прем'єр-міністра до Верховної Ради. Вона також зазначила, що розпуск парламенту може бути тільки останнім аргументом Президента ...

Тим часом багатьох цікавить не тільки те, представить Чи Президент парламенту на затвердження прем'єром кандидатуру Віктора Януковича. Залишається також відкритим питання - чи піде на співпрацю з Партією регіонів фракція "Наша Україна". Принаймні регіонали на це розраховують. Про таке бажання, зокрема, свідчать і слова одного з лідерів Партії регіонів Євгена КУШНАРЬОВА, який днями відповідав на запитання учасників літньої школи практичної журналістики в газеті "День". Детальніше - в інтерв'ю з ним.

"Нав'язування МИРОВОЗЗРЕНИЯ ПРОВОДЯТЬ До протистояння"

- Я живу в Запоріжжі, а тому добре обізнана про труднощі, які в цьому регіоні переживає українська мова. За час Радянського Союзу, а зараз і в незалежній Україні пострадянські і проросійські партії настільки "втоптали" її авторитет, що громадяни просто соромляться розмовляти своєю рідною мовою. Чи залишається в цьому контексті актуальним для Партії регіонів питання надання російській мові офіційного статусу?

Чи все-таки ви будете підвищувати авторитет української мови?

- Політики дійсно можуть інколи загострити ситуацію в суспільстві, і навіть спровокувати її, але якщо не існує в суспільстві підстав, то скільки б політики не волали: "Люди виходьте і повставайте проти когось", вони б нічого не досягли. В Україні все-таки існує історична проблема різниці світогляду, що відбивається в мовних, релігійних питаннях у різних частинах держави. Про це говорили науковці ще в XVIII-XIX століттях. Україна розташована на європейському та євразійському цивілізаційному зламі - так вона формувалася як держава, і формувалися ми як народ. Можливо, саме тому нам не вдавалося тривалий час розвивати власну державність. Потрібно ставитися до цього спокійно і, навпаки, зберігати всі відмінності, водночас формуючи українську політичну націю на підставі ідей, які б об'єднували. Якщо нав'язувати Україні світогляд однієї частини - сходу чи заходу, - то отримаємо лише протистояння. Я не ідеалізую Леоніда Кучму, але вважаю, що він знайшов вдалий багатовекторний варіант політики, який і дозволяв утримувати в країні певний спокій. З одного боку, він підтримував розвиток української мови, української культури. Але з іншого, він не робив це агресивним способом, який міг би викликати певний опір на сході. У той же час всі пам'ятають, що Леонід Кучма під час виборів 1994-го року обіцяв зробити російську мову другою державною. Незабаром про цю обіцянку всі забули: східна частина почувала себе цілком спокійно, бо насправді ніякого наступу на російськомовну частину України не відбувалося. У 2002-му році при створенні "Нашої України", а особливо в 2004-му на президентських виборах політики використали ці розбіжності, щоб привернути на свій бік якомога більше електорату. І це, безумовно, призвело до загострення відмінностей, до певних спекуляцій на цих відмінностях. Як наслідок, одна половина України з жахом передбачала, що буде, якщо переможуть одні політики, а інша була перелякана можливим приходом інших. Коли помаранчева революція після другого туру покотилася із заходу і пішла до Києва, то, повірте мені, що на сході (а я це добре відчував в Харкові) люди були просто пригнічені. Вони дійсно відчували страх. Тому що все до такої міри загострилося, що було відчуття, неначе переможених в цій країні за людей ніхто рахувати не буде. І частково так і сталося. Ми отримали ситуацію, неприпустиму для цивілізованої, демократичної країни, коли в країні були переможці і переможені. Це ще можна допустити в середовищі політичної еліти, але не в суспільстві. Переможці вважали, що їхній світогляд обов'язково для всіх. І тому сьогодні невідкладної суспільної та політичної потребою є вироблення ідеології національного примирення. Носієм цієї ідеології може бути тільки Президент. У всякому разі, він її зобов'язаний ініціювати. А от втілити її в життя повинна політична еліта. Але об'єднати державу і суспільство роз'єднана політична еліта не в змозі. Вона повинна сама спочатку переступити через свої образи. Ми ж працювали багато років разом: у "Нашій Україні" багато моїх друзів, колишніх підлеглих.

Що стосується питання мови. Ми, безумовно, повинні відроджувати українську мову, робити її такою, щоб нею володіли всі, хто живе на території України. Я в цьому абсолютно переконаний. Але головне - не можна це робити примусово. Потрібно бути терплячим, потрібно стимулювати всіляко суспільство і в першу чергу тих, хто працює в органах влади.

- А можна суспільство заохочувати, а від державних службовців вимагати?

- Я би об'єднав ці побажання. Коли ми зобов'яжемо людину, то він буде розмовляти на такому суржику, який буде неможливо слухати. А якщо ми скажемо: шановна молодь, якщо ви в майбутньому хочете працювати в органах державної влади, в інформаційному просторі (має бути певний, але не безмежний перелік), то після навчання у вищих навчальних закладах повинні будете скласти іспит на володіння державною мовою. Якщо, наприклад, ви нею володієте на середньому рівні, то отримаєте свою заробітну плату. Якщо і після п'яти років навчання ви не змогли опанувати державну мову на відповідному рівні, то ваш посадовий оклад буде скорочений на 20 відсотків; якщо ви вільно володієте, то отримаєте додаткові 30 відсотків. Я вірю, що такий підхід був би ефективнішим. Моє власне переконання в тому, що державна мова в Україні повинна бути одна - українська. Російська та інші визначені у нас мови національних меншин повинні мати статус регіональних згідно з відповідною Європейською хартією.

- А чи не вийде так, що російська в багатьох регіонах введуть замість української, але не паралельно з українською? Коли говорять про Швейцарію, то тамтешній депутат повинен знати мову всіх кантонів. Ми ж ставимо для наших парламентаріїв дуже низьку планку ...

- Проблема існує. Але будь-яку проблему можна по-різному вирішувати. Якби ми прийняли закон, який би дозволяв територіальним громадам шляхом референдуму надавати тільки російській мові статус регіональної, то це було б великою помилкою. Тоді б сталося те, про що ви говорите. Потрібно прийняти закон про мовну політику в державі, де були б чітко визначені всі пріоритети розвитку української мови, обов'язковість володіння державною мовою у певних сферах життя і разом з тим заходи щодо вільного розвитку мов меншин.

- Наскільки важливим є питання надання російській мові статусу регіональної? Чи не була це своєрідна політична маніпуляція для впливу на центральну владу? Ви затверджені віднедавна керівником парламентського комітету з правової політики. Які правові підстави ви можете навести для надання російській мові регіональної?

- Це безпідставні правові суперечки. У мене є професійний переклад Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. У цьому документі існує поняття вмираючих мов. Але там є чітке визначення регіональної мови. Це - мова, яка використовується меншою частиною населення, що компактно проживає на певній території. Ця мова відрізняється від державної. І в самій Європейській хартії, і в законах України чітко сказано, що розвиток регіональної мови не повинно жодним чином заважати розвитку державної мови. Якщо ми зараз спробуємо не згадувати про це питання, не створювати додаткової напруги, то сама по собі проблема зникне. Бо завжди будуть радикали, які спробують підхоплювати цю тему, поки не знайдеться її нормальне рішення. Тому перед нами вибір - або ця тема переслідуватиме нас багато років, або ми знайдемо цивілізований спосіб її вирішення. На мій погляд, цей цивілізований спосіб якраз полягає у використанні Європейської хартії.

"У ПАРЛАМЕНТІ, НА ЖАЛЬ, ЛЮДИ ИНОГДА НЕ керувати своєю поведінкою"

- Як би ви пояснили таке, м'яко кажучи, не зовсім коректне початок коаліційної діяльності Партії регіонів - побиття одним із ваших однопартійців журналістів СТБ? У чому проблема вашого списку?

- Відразу скажу, що я жалкую, що все це сталося. Я засуджую це однозначно. Але, по-перше, передбачити як себе поведе людина в екстремальній ситуації не може ніхто. У Олега Калашникова хороша біографія. Він відданий своїй партії. Людина працювала на партію і отримав право увійти до списку партії, бути обраним народним депутатом. Але сталося таке, і ми побачили що ця людина в якійсь ситуації веде себе неадекватно.

Щодо Танюка (Депутат "Нашої України" Лесь Танюк звинуватив у побитті "регіоналів" минулого тижня. - Ред .). У парламенті були різні випадки. Звичайно, з точки зору людської поведінки це погано, але парламент - особливе місце і статус у депутатів дещо інший, ніж у звичайних громадян. Клюєв відразу приніс Танюку вибачення за те, що один із наших хлопців штовхнув його. У парламенті, на жаль, люди інколи не керують своєю поведінкою. Тому єдиний вихід зробити те, що ми зробили у вівторок: усі сіли на місця і почали працювати. У такій атмосфері ніхто нікого навіть словом не образить.

- Коли Партія регіонів збирається провести референдум щодо вступу України в НАТО? Чи готова ваша партія пояснити суспільству переваги вступу до НАТО і чи не розвалиться антикризова коаліція після цього?

- Це одне з гострих і складних питань для створення широкої коаліції. Коли ми вели переговори з "Нашою Україною", знайшли відповідну формулу. Вона полягала в наступному: ми співпрацюємо з НАТО як з відомою, потужною структурою в світі, як, до речі, співпрацює з НАТО і Росія. Але ми чітко визначилися: в країні може бути вільна агітація за НАТО і проти НАТО, це ознака демократичної країни. Рішення про вступ або не вступ до НАТО може прийняти тільки український народ на референдумі. Ми зафіксували цю формулу. Вона дозволяє нам бути щирими перед своїми виборцями, які не хочуть в НАТО. Ми їм говоримо, що ви і тільки ви будете вирішувати, чи бути нам в НАТО. У нас є аргументи, чому Україна не повинна вступати в НАТО. Ці аргументи ми повинні наводити. У наших опонентів є аргументи, чому треба вступати в НАТО. У наших позиціях є дещо приховане. Вступ до НАТО відрізає Україну від партнерських відносин з Росією. А від Росії Україна може і повинна мати велику економічну і соціальну вигоду. У той же час ми будемо сприяти активній співпраці з НАТО.

- Чому було обрано назву "антикризова коаліція"? Ви не мали на увазі ті кризи, які, зокрема, були підтримані Партією регіонів - "парадом" регіональної російської мови, "територій без НАТО", подіями в Феодосії?

- Я вважаю, що на час створення коаліції в Україні існував парламентську кризу. Зараз в Україні існує найнебезпечніший криза - це криза влади. У нас немає ефективної, гармонічно побудованої влади ані в центрі, ані по вертикалі. Подивіться, суцільні конфлікти на всіх рівнях влади, в усіх напрямках. Президент обмежений в можливостях керувати державою. Інші органи влади, які повинні були перебрати на себе повноваження, ще цього не зробили. У нас ряд конфліктів між обласними, районними радами та державними адміністраціями. Від цієї кризи похідні кризи - економічний і соціальний. Ми, з одного боку, радіємо, що за два місяці трошки почався ріст ВВП. Але кризові явища в економіці ще зовсім не ліквідовані. Сьогодні ми тримаємося на інерції тієї економіки, яка була розкручена свого часу. Тому на наш погляд найбільш вдалою назвою на той час коаліції була "антикризова". Але я вам відкрию одну таємницю: якщо нам вдасться вийти на формат широкої коаліції, вона отримає іншу назву. Можливо - об'єднавча, а можливо - коаліція національного примирення.

Щодо питання про регіональний російською мовою, "території без НАТО", подій у Феодосії - це сплески, підтверджуючі мою тезу про кризу влади. Сьогодні місцеві ради дуже політизуються, тому що туди прийшли політичні сили, які хочуть втілити свої програми в життя. Інша справа, що дещо з того, що перебирають на себе обласні ради, вони не мають права перебирати. І вищезгадані явища - це перехід правової грані. Але це ще одне свідчення, що суспільство політизоване, влада дуже розбалансована і ради починають "лізти" туди, куди вони не мають права "лізти".

"ТІЛЬКИ РАЗОМ З ПРЕЗИДЕНТОМ" НАША УКРАЇНА "є тією силою, з якою потрібно рахуватися"

- Ви отримали призначення на керівництво одним із ключових комітетів в парламенті. Якими ви бачите перші три найважливіші кроки, які варто було ініціювати?

- Перший крок - другий етап конституційної реформи і комплекс законів, які забезпечують побудову нової системи влади - це новий закон про місцеве самоврядування. Другий крок - це закон про державні адміністрації і низка інших законів, що дозволяють другого етапу реформи бути втіленим в життя. Я також хотів би, щоб було схвалено Закон про Президента, Закон про Кабінет Міністрів. Ці три кроки дозволять нам зняти напругу в системі центральної, регіональної та місцевої влади.

- Які шанси сьогодні існують щодо створення ширшої коаліції у відсотковому вимірі?

- Спілкуючись з представниками "Нашої України", я бачу, що відсоток тих, хто виступає за таку коаліцію, значно перевищує відсоток тих, хто не підтримує. Але є Президент, який значною мірою сьогодні контролює "Нашу Україну". І сьогодні "Нашій Україні" потрібен Президент, бо нашоукраїнці надто слабкі, щоб з ними рахувалися серйозно. Тільки разом з Президентом вони є тією силою, з якою потрібно рахуватися. З іншого боку, вони потрібні Президенту, бо це єдиний інструмент у нього, який дозволяє вести в парламенті якусь гру. Якщо Президент погодиться на кандидатуру Віктора Януковича, то дасть "Нашій Україні" дозвіл на формування широкої коаліції, бо формат її створення ми вже знайшли. А Янукович - це остаточна кандидатура. Він для Партії регіонів, для 8 мільйонів українців не просто політичний лідер, а символ, прапор, надія людей. Президент повинен розуміти, що якщо ця зв'язка буде добре працювати, то виграє Україна. Якщо політика буде ефективна, то і південь, і схід почнуть змінювати ставлення до Президента.

- Які будуть кроки на відновлення іміджу України. І як ви сприймаєте "сусідство" в коаліції з комуністами?

- Тільки зрозуміла для Європи політика, яка будується на засадах європейської демократії, може відновити імідж України. Ми повинні власними діями показати, що ми дійсно просуваємося до європейської демократії і цінностей. Щодо сусідства з комуністами, то воно виглядає неприродним для стабільної держави, де політичне змагання йде за класичною формою: капітал і наймана робоча сила. У змаганнях цих політичних сил - забезпечення суспільного прогресу більшості цивілізованих країн світу. Якщо сьогодні головною метою поставити об'єднання України, то присутність у коаліції комуністів нормально і природно на певний час. Цей парламент приречений на експеримент. Ми тільки вчимося працювати в нових координатах парламентсько-президентської держави. Ми зараз знаходимося в перехідній моделі, коли уряд формує і Президент, і парламент. Внутрішня напруга, змагання різних гілок влади не зникне. Тому якщо ми здамо цей іспит, якщо ми вийдемо на нормальну формулу президентських виборів в 2009 році, яка б унеможливила повторення такого протистояння, то я думаю, що з наступної каденції Президента ми зможемо почувати себе в цих координатах більш упевнено.

- Яку сферу народного господарства ви хочете реформувати в першу чергу? Чи буде розроблена програма підйому українського села?

- Я тут не претендую на істину в останній інстанції, але переконаний, що нам необхідно вирішувати декілька серйозних завдань. По-перше, врегулювати систему взаємовідносин держави і бізнесу. У цій сфері ми маємо дуже велике і дуже небезпечне взаємопроникнення, необхідно їх роз'єднати: бізнес не повинен впливати на рішення держави, а влада не повинна "кришувати" бізнес. По-друге, слід здійснити структурну перебудову нашої економіки, вона дотепер мало адаптована до нормальних ринкових умов. Ми нібито змінили форму власності, але державні підприємства мають дуже неефективне управління. Та частина, що перебуває здебільшого "в тіні", не дає якісної віддачі. Аграрний сектор повинен залишатися в сфері найбільшої уваги держави і користуватися його підтримкою. Ми повинні переходити до того, щоб земля стала товаром.

Хто втілюватиме ідеали Майдану?

- Яка роль молоді у громадській діяльності?

- Наш час відкрило колосальні можливості для молоді, але не все в цих нових умовах відчули вигоди демократії, свободи, деякі навпаки перебувають у стані ейфорії, забуваючи, що свобода вибору - нелегке випробування. Я пам'ятаю часи дефіциту, коли жінкам вибрати чоботи було дуже легко, просто іншого вибору не було. Коли говорять, що у нас не така молодь, то заперечую - "така", вона дуже "просунута". Сьогодні багато молодих людей цікавляться і глибоко розбираються в ситуації в країні. Це вже не електорат, а справжні громадяни, які мають власну позицію, розуміння і бажання бути не об'єктом, а суб'єктом у всіх життєвих процесах.

- В Україні була розпочата система кредитування молоді, сьогодні ця політика дещо пригальмував. Як ваша політична сила буде вирішувати це питання?

- Програма житла для молоді не є новою, проте я її вважаю дуже необхідною. При неконтрольованої політиці Юлії Тимошенко уряд Єханурова було змушене призупинити цілу серію соціальних програм, тому що в бюджеті просто не вистачає коштів, щоб тримати їх на необхідному рівні. Варіантів два: або зменшити ці програми, або розвивати економіку. Безумовно, потрібно використовувати другий варіант. Ми визначили свої пріоритети загальнонаціонального значення: об'єднання України, створення ефективної і чесної влади, підйом економіки, підвищення рівня життя людей.

- Виходить, все залежить від рівня виконання, адже ви практично продекламували гасла Майдану?

- Необхідно консолідувати під цю ідею кадровий потенціал нації, а він не може бути ефективним без сходу і півдня. Населення цих регіонів, можливо, і не розмовляє українською мовою, але любить Україну не менше, ніж захід і центр, можливості яких в цьому плані дещо обмежені.

- Що буде відбуватися з зовнішньою політикою?

- Якби мені хтось це сказав ... Я впевнений, що корективи в неї необхідно вносити. Ми не можемо рухатися до ЄС, нехтуючи інтересами нашого власного товаровиробника. Це не означає, що ми зовсім відмовляємося від європейського вектора, ні в якому разі. Згадайте, Польща вже увійшла в ЄС, але її фахівці підрахували, що вона на середні показники рівня життя вийде через п'ятдесят років, так скільки потрібно Україні? Я не хочу, щоб ми в Європі на сходинках жили, це принизливо, краще нам трошки побути в кілька закритому середовищі. Це як маленька рослинка пересадити відразу у вільну грунт, воно не витримає напору вітру і сонця, необхідно дати йому час зміцніти. Так і нашу економіку необхідно підготувати до відкритості та співробітництва зі світовою економікою. Ми повинні рухатися, але розумно.

- Як ви прокоментуєте вчинок О. Мороза, адже фактично він зрадив "помаранчевих" на користь власних інтересів?

- Є така формула: світом правлять інтереси. Я вас не буду переконувати, що О. Мороз керувався виключно державними інтересами, але якщо він на цій посаді принесе користь державі, то тим самим реалізує і державні, і власні інтереси, це нормально.

- Ви заявляли про те, що будете втілювати в життя адміністративну реформу. Що вона собою являє, як вона буде втілена в життя?

- Європейський регіоналізм. Проводити децентралізацію влади може тільки сильна держава, що користується великим авторитетом у суспільстві, слабка влада спровокує тільки відцентрові тенденції.

- Усі, хто приходить до влади, говорять про свою силу, про принципи, на яких вони будуть будувати свої дії. Які основи у вас і на яких принципах ви будете будувати свої дії? Ви вважаєте себе сильним?

- Вважаємо себе сильними безумовно, тому що ми спираємося на дуже вагому народну підтримку. Ми - це Партія регіонів. Ми як політична сила отримали перевагу. Народ визначив нас першими. Ми отримали результат, яким пишається будь-яка партія в Європі - понад 30%. Це видатний результат. Тому ми на сьогодні відчуваємо себе, з одного боку, дуже впевнено, з іншого - дуже відповідально, тому що знаємо, як один необережний крок може призвести до втрати суспільної підтримки. Щодо принципів: я не буду стверджувати, що я цю формулу придумав, але я її одного разу використовував в статті - критерії оцінки людини, що йде на державну посаду: професіоналізм, патріотизм, порядність. Я дотримуюся цій формулі. На першому місці має бути все ж професіоналізм, бо коли минулого року на перше місце поставили відданість ідеалам Майдану, тобто патріотизм, то ми отримали не ту владу. Можна скільки завгодно любити Україну, але люди, що не підготовлені до влади, набагато більше шкоди принесуть своїй державі, при всій своїй любові. І щодо порядності - я вважаю, що політика без моралі - це страшна річ. Я не ідеалізую політику, вона не може бути до кінця чистою, але я б хотів, щоб вона була настільки моральною, наскільки це можливо. А вона настільки моральна, наскільки моральні люди, які роблять цю політику, тому в моєму триптиху на третьому місці стоїть саме порядність, моральні цінності. Вони є дуже важливими. Я намагався завжди позбавлятися, а тим більше не включати в команду людей, які нехтують мораллю і вважають, що всі засоби хороші заради мети.

"З БІЛЬШОСТІ В ОПОЗИЦІЮ РЕДКО ПЕРЕХОДЯТЬ, А З ОПОЗИЦІЇ В БІЛЬШІСТЬ НАБАГАТО ШВИДШЕ"

- Наскільки легко давалося рішення з розподілу парламентських комітетів?

- Ми, і наш лідер, в першу чергу намагалися бути послідовними. Ми вимагали від тодішньої коаліції, щоб було пропорційний розподіл комітетів, ми його забезпечили. У нас всі комітети розділені абсолютно чітко пропорційно кількості депутатів. Я вважаю, що і "Наша Україна" і БЮТ отримали і ті комітети, які цінуються, і ті, які, можливо, вважаються менш вагомими, хоча я вважаю, що всі комітети є дуже вагомими для суспільства в цілому. Сьогодні немає підстав, щоб депутати не працювали в комітетах. Депутат отримує заробітну плату, якщо працює в парламентському комітеті, тому що це - його місце роботи, не парламент в цілому, а комітет. Якщо на сьогодні буде здійснено якийсь демарш однією з партій, він не загальмує роботу і не зупинить роботу комітетів. Мінімальна чисельність Комітету - сім осіб. І ми - решта фракцій - займаємо мінімальну чисельність в усіх 26 комітетах і контрольній комісії. Тому зараз я ніякої небезпеки не бачу.

- Чи існують домовленості між вашою партією, Компартією та соціалістами щодо певних кроків, які б забезпечили життєздатність коаліції?

- Які гарантії? Це - необхідна дотримання зобов'язань і домовленостей, існуючих між фракціями і між лідерами. Ми, як партія найбільш потужна, йдемо на будь-які поступки заради зміцнення нашої коаліції. Ні соціалісти, ні комуністи, враховуючи їх чисельність, не мали права на те, щоб отримати по три комітету. Тим більше, що вони вже отримали посади голови ВР і першого віце-спікера, але ми пішли на це, ми віддали їм за рахунок нашої квоти додаткові комітети. Так само зараз ми йдемо назустріч "Нашій Україні", тому що дійсно вважаємо, що вона повинна бути в широкій коаліції. Життя свідчить про те, що з більшості в опозицію рідко переходять, а з опозиції в більшість - набагато швидше.

- Знаємо, що у вас багато державних орденів, а також нагород інших країн. Який з них ви пишаєтеся найбільше? Власне, яким вчинком у своєму житті пишаєтеся найбільше?

- У мене дійсно три ордени Ярослава Мудрого V, IV, III ступеня. Я дійсно пишаюся тим, що я один з небагатьох в Україні, хто має три ордени Ярослава Мудрого. Я пишаюся тим, що я нагороджений французьким орденом Почесного легіону. Мене нагородив Президент Франції, в 1998 році, коли я був у складі державної делегації, і ми проводили досить не прості переговори. Взагалі, у мене 5 іноземних орденів. У мене 4 церковних ордена, також досить високих. Це також ті нагороди, якими безумовно можна пишатися.

Щодо вчинку, я не зможу відповісти на це питання. Я вірю в те, що мій найкращий вчинок ще попереду. Я його обов'язково зроблю. Мені не байдуже те, що думають про мене люди. Коли минулого року так сталося, що мене кинули за грати, і коли я отримав величезну суспільну підтримку, я відчув гордість і почуття, що я жив і працював не дарма. Найстрашніше для державного діяча, якщо бачиш, що в таких умовах немає людей, крім сім'ї, які тебе підтримують.

- На ваш погляд, яка на сьогодні національна українська ідея чи якою вона має бути?

- Імператив сьогоднішнього дня - ідея примирення суспільства, досягнення суспільної злагоди. Це сьогодні головне. Національною ідеєю в моєму розумінні є створення такої країни, держави, яка найвищою своєю цінністю вважає людину. А для людини життя складається з усього того, що він хотів би отримати, звичайно, в розумних межах. Людина має право нормально працювати, отримати нормальну освіту, збагачувати себе духовно, забезпечити нормальний відпочинок, мати можливість родині створити всі необхідні умови: житлові, побутові. Але якщо намагатися в цю ідею вмонтувати якісь національні символи, які чомусь у нас, на жаль, межують з "шароварщиною", у нас тут нічого не вийде. Ми всі повинні пишатися своєю країною, але ми будемо це робити, якщо країна любить нас. Країна - це інститут влади. А інакше навіщо мені потрібна ця країна? Пишатися тільки тим фактом, що вона існує. Тоді у багатьох з'являється бажання покинути цю країну ...