Хто відібрав осудність українських ігроманів
Прийнятий нещодавно "антіазартний закон" дозволив Верховному Раді зайвий раз констатувати: азартні ігри в Україні є, і вони приносять колосальну шкоду величезної частини наших співвітчизників. Хто тепер керуватиме розумом українських "азартніков" і що дасть заборону на продаж майна через гру, розбирався "Обозреватель".
Юристи та психологи: думки фахівців на нововведення розійшлися
Новий закон уже встиг потрапити в "обсудітельний вихор", знайшовши як своїх супротивників, так і тих, хто щиро переконаний - заборона на продаж ігроманами свого майна допоможе родичам залежних людей не втратити залишки коштів і витягнути маніакально залежних азартних любителів зі світу виграшів і програшів.
Особливо в корисності законопроекту впевнені його автори. Наприклад, нардеп-бютівець Юрій Осадченко як співавтор документа не раз заявляв у ЗМІ, що закон прийнятий для того, щоб допомагати людям: ігромани більше не зможуть розоряти себе і своїх близьких.
Думки юристів і психологів щодо нововведення, як і личить українському суспільству, розділилися. Практикуючий психолог Ілля Пономаренко розповів "Обозревателю", що законопроект вважає мильним міхуром і реально він нічого не дасть:
"Ігромана необхідно лікувати. І лікувати дуже довго, шукаючи індивідуальний підхід, так що визнання їх неосудними і нездатними відповідати за свої дії, щоб такі люди не змогли розорити ні себе, ні близьких - це, звичайно, добре, але в реаліях такий метод всього лише мильна бульбашка, яка далекий від лікування ігроманії і може посилити хвороба ", - розповів Пономаренко.
Інші експерти також встигли висловитися з приводу законопроекту. Наприклад, фахівець з реабілітації Євген Двоєглазов заявляв у ЗМІ, що кількість ігроманів в Україні стрімко зростає, але це не дає приводу боротися з масштабною проблемою подібними методами. Двоеглазова бентежить формат оцінювання недієздатності - фахівець з реабілітації вважає, що нововведення дозволить підняти хвилю необгрунтованих кляуз на родичів, адже будь-хто зможе обумовити іншої людини.
Автори закону критиці вже встигли заперечити, мовляв, закон набуде чинності тільки підписання президентом (очікується, що це відбудеться до кінця березня 2012 року - авт.), Та й ступінь залежності визначатимуть кваліфіковані психіатри і за спеціальною методикою. Плюс до всього, суд, керуючись показаннями родичів ігромана, може зняти табу, якщо близькі люди хворого підтвердять його осудність.
На бік шанувальників нововведення стали також юристи. Наприклад, адвокат Тетяна Монтян, коментуючи в пресі "антіазартний закон", зазначила, що якщо буде встановлена ??чітка грань між азартом і зловживанням ним, то ігроманів можна буде обмежувати у їхніх правах, щоб вони не нашкодили ні собі, ні своїм близьким.
Помічник адвоката Анатолій Прудкий розповів "Обозревателю", що в нововведенні, окрім очевидної користі, є і свої підводні камені.
"Мені здається, що часткове обмеження прав для ігроманів буде корисним, але на цьому можуть нажитися недоброзичливці, адже людину можна представити нібито азартним гравцем, а його недієздатність використовувати абсолютно в інших цілях, не стосуються гри. Механізм визначення недієздатності як форма примусового азартного обмеження, повинен бути чітко прописаний ", - запевнив Прудкий.
Особистий досвід: українці про ігроманію
"Обозреватель" також поцікавився у родичів ігроманів - а що вони думають з приводу нового закону, чи допоможе обмеження прав самим азартним гравцям? Імена, через коректно-етичних мотивів, були змінені.
Анна, 35 років, менеджер:
"Мій чоловік грає в казино мало не в усі ігри вже 10 років. За цей час встиг програти все - від машини до власної гідності. І новий закон, як на мене, мало що зможе змінити. Особливо це стосується тих, хто вже продав і прогуляв все на світі, адже навіть визнання недієздатності не допоможе повернути втрачене майно ".
Олена, 47 років, бухгалтер:
"Чоловік грає 3 роки. Спочатку це було нешкідливим хобі у вигляді посиденьок з портативним покерним набором на кухні, а потім переросло в хворобу і залежність. За цей час мій чоловік і батько трьох дітей програвав, максимум, свою зарплату, а також здавав в ломбард мобільний телефон або іншу дрібну техніку. Закон мені дарує надію - я думаю, що моя сім'я однією з перших пройде цю процедуру, та й сам чоловік, думаю, буде згоден, адже визнає, що гра губить його життя ".
Що ж, чи піде нововведення на користь, покаже час. А поки ясно одне: будь надія, нехай навіть поки що не підписана президентом і вельми спірна, все одно дарує родичам залежних людей хоч якесь душевний спокій і впевненість у майбутньому: ніхто не відніме у їхніх дітей дах над головою ...