Наливайченко: колишніх СБУшників не буває

Гучною заявою відзначився на цьому тижні голова "Нашої України" Валентин Наливайченко. З його слів виходить, що Олександр Турчинов причетний до зникнення документів СБУ про кримінальну діяльність Семена Могилевича.

"Я можу відкрити одну таємницю. Наприкінці травня 2006 року Президент Ющенко, перевівши мене в СБУ, одразу поставив завдання з'ясувати і доповісти про зв'язки Могилевича у українському політикумі і бізнесі. Підтверджую, що всі документи, що стосуються виведення з бюджету України мільярдних коштів за тіньовими схемами, у яких брали участь злочинні угруповання, до яких причетний Могилевич, та ЄЕСУ з української сторони, були знищені ще в 2005 році ", - сказав Наливайченко в інтерв'ю" Главреду " .

Вказівка ??на 2005 рік відверто переводить стрілки на Турчинова, який на той час очолював СБУ. Тобто, або сам Олександр Валентинович, або хтось із його підлеглих знищив документи.

Що характерно, саме Турчинов в 2005 р. приписав Могилевичу контроль над "РосУкрЕнерго". Виходить, що легендарний кримінальний авторитет встиг співпрацювати і з ЄЕСУ, господинею яких була Тимошенко, і з газовою конторою її давнього недруга Фірташа. Втім, на те він і Могилевич, щоб завжди бути на плаву. Адже навіть після московського арешту в 2008 р. він затримався за гратами всього на півтора року, і вийшов на свободу вже в 2009. Росія вперто відмовляється екстрадувати Могилевича в Америку, де йому пред'явлено цілий ряд серйозних звинувачень.

З урахуванням такої невразливості Могилевича, цінність документів про його співпрацю з ким би то не було прагне до нуля. Дійсно, Юлії Володимирівні "шиють" розбазарювання якихось трьох мільярдів бюджетних коштів, але й тільки. Про зловісному досьє "Могилевич плюс Тимошенко" мови не йде.

Ця заява Наливайченка при всій його марності дуже добре ув'язується з більш ранньою інформацією з Wikileaks, згідно з якою Юрій Луценко під час перебування свою міністром внутрішніх справ отримав від Генпрокуратури розпорядження на арешт Турчинова і Кожем'якіна, який, власне, і знищив "Дело Могилевича".

У всій цій чехарді компроматів залишається неясним одне: якщо документи, 70% яких Наливайченко зумів відновити в ході дворічного співробітництва з іноземними спецслужбами, дійсно свідчили проти Тимошенко, то чому її не тільки не заарештували і не судили, але навіть не вжили успішних спроб шантажу з метою схилити до якихось дій, вигідним шефу Наливайченко Віктору Ющенку?

На ці питання ще дасть відповідь історія. А поки - портрет Валентина Наливайченка, колишнього шефа СБУ. Хоча такі "колишніми" не бувають.

Народився Наливайченко в 1966 р. в Запоріжжі. Студентське життя золотий медаліст Наливайченко почав в Харкові, але провчився лише один курс - батьківщина закинь майбутнього главу Служби Безпеки в солдати. Через два роки він продовжує навчання вже в Київському університеті, звідки виходить референтом-перекладачем з англійської.

Значну частину свого життя Наливайченко присвятив дипломатичній кар'єрі. Тому його призначення в травні 2006 р. на посаду заступника глави СБУ, та не просто заступника, а начальника Антитерористичного центру, виглядало дещо дивно - хоча хто вів рахунок дивацтв рішень президента Ющенка?

Однак незабаром все прояснилося: спливла інформація про те, чим же займався Наливайченко після року роботи викладачем кафедри російської мови в Київському інженерно-будівельному інституті.

Офіційна біографія вичерпує цей пробіл формулюваннями "тимчасово не працював" і "заступник директора з економіки, маркетингу та менеджменту ПП" Якість "".

Однак з крісла менеджера середньої ланки перестрибнути на посаду секретаря консульського відділу посольства України у Фінляндії дано не кожному. Але Наливайченко - не кожен. Він до того часу мав за плечима досвід навчання в Академії зовнішньої розвідки Російської Федерації. А це в поєднанні з першою вищою освітою вже дещо. Отже, Наливайченко вчиться бути російським розвідником. А вивчившись - успішно стартує на українській дипломатичній службі.

У МЗС Наливайченко встиг побувати і головою Департаменту консульської служби, та Генеральним консулом в Штатах, і заступником міністра і, нарешті, надзвичайним і повноважним послом в республіці Білорусь. Останнє призначення він отримав уже від нового президента Ющенко.

А незабаром президент запропонував випускникові російської розвідшколи місце в керівництві Служби безпеки України.

Наливайченко, через деякий час фактично очолив спецслужбу, проявив себе вірним стражем і провідником політичних інтересів Ющенко. За його власними словами, він тоді зустрічався з Ющенком двічі на день - о 8 ранку і о 8 вечора. Результатом такого тісного спілкування стало зближення напрямків діяльності Служби Безпеки з історичними вподобаннями Ющенко. СБУ при Наливайченко перетворилася фактично на філію Інституту національної пам'яті.

СБУ при Наливайченко відігравала провідну роль в організації суду над відповідальними за Голодомор керівниками СРСР (до того часу давно покійними). СБУ організовувала виставки про голодомор, на яких вона серйозно прокололася - організаторів викрили в підробці фотографій. Люди на знімках виявилися не українськими селянами, а жебраками американськими фермерами часів Великої Депресії або жертвами голоду в Поволжі. Виправдовуватися за ці прикрі помилки змушений був вірний помічник Наливайченко, директор галузевого архіву Служби безпеки України Володимир В'ятрович, який зробив вигляд, ніби поняття не має, звідки взялися ці фотографії.

Ще одним важливим напрямком роботи СБУ тоді була кампанія з реабілітації УПА. Складалося враження, що Наливайченко займається в основному двома речами - риється в архівах і дає прес-конференції за підсумками своїх досліджень.

Все це Наливайченко здійснював, займаючи посаду в.о. глави СБУ. Верховна Рада кілька разів провалювала його призначення, причому головними противниками Наливайченко стали депутати фракції БЮТ. Це й не дивно, адже саме проти Юлії Тимошенко та її соратників була спрямована значна частина публічних виступів шефа Безпеки, якщо, звичайно, вони не стосувалися теми УПА і Голодомору.

Все це, зрозуміло, відбувалося в рамках протистояння між президентом Ющенком і лідером БЮТ. Яскравим епізодом цього протистояння був штурм НАК "Нафтогаз", проведений силами спецназу СБУ "Альфа": таким чином слідчі намагалися отримати доступ до документів НАК. Втім, Наливайченко швидко зробив вигляд, що тут він ні при чому. А через півроку, в березні 2009 р. він справив вигідний обмін, знявши з Тимошенко звинувачення в крадіжці газу і в державній зраді, а натомість отримавши нарешті пост справжнього, а не в.о. глави СБУ.

Втім, справжнього зближення позицій Наливайченко і Тимошенко так і не відбулося. А через рік вони обидва пішли - кожен у свою пісочницю. Причому Наливайченко спробував було піти в автономне плавання, створивши власний проект "Оновлення країни". Він погрожував, що вже у вересні 2010 р. цей рух буде реальною політичною силою.

Водночас, в ЗМІ була закинута інформація про те, що незабаром Наливайченко очолить "Нашу Україну". Спочатку головний обновленец країни відхрещувався від таких перспектив. Однак невдачі створеного ним руху вгамували амбіції екс-глави СБУ. Незважаючи на опір груп впливу Васюника і Єханурова, які самі були не проти очолити партію, у вересні поточного року Наливайченко став головою політради "НУ".

Власне, це мало що змінило як в житті партії, так і в житті самого Наливайченко. Політично ангажований з самого початку СБУшної кар'єри, він, тим не менш, не зміг стати впливовим політиком. "Нашу Україну" він очолив у результаті компромісу і кадрового голоду. Його завдання - бути обличчям партії, оскільки всі інші особи "НУ" всім вже, скажімо так, набридли. Однак це нове обличчя, варто йому відкрити рот, викладає старі тексти - про загрозу української мови, про необхідність заборони комуністичної ідеології і т.п. Якесь розмаїття вносять хіба що його псевдосенсаційними спогади про роботу в СБУ - на зразок того, з якого ми й почали цю статтю.