У Москви не може бути претензій по блокаді Криму - журналіст

Блокада Криму розпочалася абсолютно несподівано для росіян і тому вони плутаються у своїх реакціях на цю подію: деякі звинувачують українців у спробах "заморити людей голодом", а інші говорять про безболісну заміну українських товарів російськими.

Свою думку про початок цієї акції, її найближчі перспективи та наслідки для Кремля висловив російський оглядач і журналіст Володимир Голишев в інтерв'ю "Главпосту".

Так, звичайно, "правосеки", які полюбилися російським телеглядачам, старанно виробляли "одеський шум, схожий на роботу" і відтіснили статечних кримських татар на другий план у заголовках. Але це зло звичне і неминуче. Жоден хлопчик у трусиках так і не був розп'ятий, а катання по асфальту бетонних конструкцій - навіть не "чижика з'їсти". І це сьогодні максимум, на що вони здатні. Адже "Правий сектор" - лише одна з багатьох громадських організацій, якій кримські татари не можуть заборонити собі допомогти. Головний спікер по цій темі, аж ніяк не московський журналіст Артем Бичків (він же "Скоропадський"), а московський журналіст Айдер Муджабаєв. А головний ньюзмейкер - не "головний бармалєй російського телебачення" Дмитро Ярош, а статечний Рефат Чубаров. І з цим нічого не можна вдіяти.

Судячи з млявої і неузгодженої реакції російської сторони, блокада застала її зненацька. Зухвале "А мені не боляче!" погано поєднується з докірливим "Почто, іроди, людей голодом морите!". Тим більше, що і те, і інше - неправда.

Читайте: П'ять тез про блокаду Криму

Заяви Аксьонова про продовольчу незалежність півострова від ненависного материка - настільки очевидна брехня, що її ніхто навіть не постарався спростувати. Улов тільки одного недільного дня, за даними організаторів акції, 862 фури (з кримського боку повідомляють про те, що зуміли прорватися чи то 10, чи то 15). Везли вони явно не повітря. І порожнє місце, що утворилося на полицях магазинів або на складах обробних підприємств, тепер доведеться чимось заповнювати.

"Як пощастило російським виробникам! Нерозумна Україна сама поступилася їм ринковою нішею!" - несміливо тріумфують загартовані мережеві бійці. Вони навіть демотиватори відповідні нафотошопили. Але голоси їхні звучать, м'яко кажучи, невпевнено. Адже рішення про перепідпорядкування Кримської області, ухвалене Маленковим і підписане Ворошиловим у 1954 році - не примха. Воно було продиктовано невблаганною господарською логікою. Адже доставити вантаж у Крим із України або з Росії - це "дві великі різниці", як тепер каже Михайло Саакашвілі. Причому, товари українського виробництва скрізь, де це можливо, вже витіснили російські. А значить, в тих 862-х фурах знаходиться те, чому ось так - із бухти-барахти - знайти заміну не можна.

Тим часом ситуація на продовольчому ринку Росії залишається напруженою. Повністю замінити "смачний імпорт", від якого країна добровільно відмовилася "на зло мамі", поки не вдається. Голодний Крим у цих умовах - не нова ринкова ніша, а новий головний біль. Російський харчопром, який працює на межі своїх можливостей, стрибнути вище голови не може. Надої і врожай теж не залежать від кримських апетитів. Зате ми тепер знаємо, кого звинувачувати, коли розпочнуться перебої з продовольством у російських містах...

Читайте: У мережі з'явилася кумедна гіфка на тему блокади Криму

Проте знайти заміну українській їжі - це ще півбіди. Як доставити її на півострів? Є два способи - повітрям і морем. Спробуйте уявити 862 фури на борту порома або літака. І це обсяг тільки одного недільного дня! Зрозуміло, що при такій способі доставки ціна вантажу подвоїться (якщо не потроїться), а граничні обсяги - в рази менші, ніж потрібно для збереження "продовольчого статус-кво". Адже "попереду зима", - нагадує Нед Старк. Сезон штормів, які надовго зупиняють поромне сполучення...

Але є підстави вважати, що вміст фур, зупинених кримськими татарами, лише частково призначався жителям півострова. Основна частина вантажу - контрабанда, яка транзитом ішла в Росію. Якщо це, дійсно, так, то картина виходить навіть не маслом, а маргарином. Нам доведеться одночасно латати діру на власному продовольчому ринку і годувати заморських нахлібників. І все це в умовах наближення дефіциту.

А що ж Україна? У шоколаді?

Так, зрозуміло, і на тій стороні будуть втрати. Позбавляться доходів усі, хто був зайнятий у цій прибутковій і, м'яко кажучи, непрозорій діяльності. У якійсь мірі постраждають і виробники перевезених товарів. А от втрати держбюджету України можна визнати нікчемними. Особливо на фоні санкцій, які Україна, нарешті, ввела щодо Росії. Там від розриву технологічних ланцюжків і закриття спільних проектів втрати складуть сотні мільйонів.

Читайте: Мустафа Джемілєв: Україна не повинна постачати Крим продуктами

Центр ухвалення таких рішень, зрозуміло, знаходиться не в Києві. І ті неприємності, якими чреваті для Росії недружні кроки з боку Порошенка і його кримськотатарських партнерів - лише індикатор, "тривожна лампочка", увертюра до вистави, яку розіграють у Нью-Йорку через тиждень. Не секрет, що російське керівництво хотіло б "винести Крим за дужки" і розміняти Донбас і, можливо, Сирію на зняття санкцій. Тепер уникнути розмови "за Крим" вже не вийде. Причому, вести її доведеться незручною кримськотатарською мовою.

І пред'являти Києву якісь претензії за "продуктову блокаду" безглуздо. Якщо Росія вважає Крим своєю територією, то його постачання - її внутрішня справа, яка нікого не стосується. Керівництво України не брало на себе на цей рахунок ніяких зобов'язань. Торгівля з півостровом - приватна бізнес-ініціатива конкретних фізичних осіб. Перешкоду цій торгівлі чинить громадянське суспільство, в повній відповідності з чинним законодавством. Французькі фермери теж іноді перекривають дороги, а німецькі авіадиспетчери - небо. Це нормально для демократичної країни... Приблизно такої лінії дотримуватиметься в цьому питанні Київ. І те, що Чубаров і Джемілєв очолюють список "Блоку Петра Порошенка", нічого не змінює. Так, у робочі години вони - соратники президента, а у вільний від роботи час - цивільні активісти. Чому ні? Хіба Порошенко сторож кримськотатарським братам своїм?

Ось, скажімо, Володимир Путін. Він же не заперечує того факту, що на території України перебувають російські військовослужбовці. Так, знаходяться. І що? Не може ж президент особисто контролювати кожного громадянина. Путін нікого на війну не посилав. А де проводити відпустку - на риболовлі чи на Донбасі - їхня особиста справа...

Читайте: "Давайте навпаки!": Казанський висловився з приводу блокади Криму

Півтора роки тому цю безсоромність назвали "гібридної війною". Рано чи пізно цим ноу-хау повинен був скористатися і противник. Схоже, цей момент настав...

Тим часом, руки "громадянських активістів" вже тягнуться до рубильника - всерйоз обговорюється питання про припинення енергопостачання півострова. Цікаво, що технічна можливість для такого відключення є - в Херсонській області добудували ЛЕП, яка забезпечить безперебійну роботу системи в режимі "мінус Крим".

На рівні керівництва країни таке рішення, звичайно, ніколи не буде ухвалено. Але як застрахуватися від самоуправства? Чи може голова Херсонської ОДА відбитися від рук? Звичайно, може! І буде за це покараний відставкою і... новою ще більш відповідальною посадою. Втім, знеструмити Крим по силам і начальнику місцевої енергокомпанії, і навіть простому черговому на пульті. Халатність же ніхто не відміняв. Натиснув не на ту кнопку. Буває. Або коротке замикання, наприклад. І пожежа. Можна навіть висловити з цього приводу жаль і ударними темпами, але не поспішаючи, день і ніч тягнути дроти, щоб повернути проклятому півострову світло й тепло.

Але навіть якщо Крим залишиться взимку без електрики на перловій крупі, це не буде "гуманітарною катастрофою". Наприклад, у Грузії люди жили в таких умовах роками. І допомогти їм було нікому. Інша справа кримчани! У них за спиною Росія! Не пропадуть.

Нагадаємо, більше про блокаду півострова можна дізнатися в публікації "Обозревателя".