Держзакупівлі по-українськи. Ч.2

Продовження спецрозслідування "Обозревателя". Початок можна прочитати тут . Скандал в Росії, що розгорівся навколо закупівель томографів, нагадує французьку притчу про занепалу жінку, яку група товаришів користувався за гроші двадцять п'ять років. По закінченні чверті століття раптом щось зійшло на товаришів, і вони вигукнули: "Ба, та це ж повія!"

Тема відома і стара як світ. Кричати про те, що "ось, нарешті розкрилося ..." безглуздо і смішно. Нічого не розкрилося, а прочинилось на півсантиметра. Та й то, якщо прочинилось - стало бути, так треба було комусь. Може, переділ сфер впливу йде або насправді президент прем'єрську гвардію косить. Хто знає? Нам це невідомо. Нам б не скеля, на сусіда дивлячись, а своїми справами занепокоїтися. Адже свавілля і корупція, що панують у сфері вітчизняних закупівель медикаментів і медтехніки, вражають уяву ...

Схем, за допомогою яких на здоров'я українців наживаються, декілька. Всі вони мають одну мету - вивудити з державного бюджету якомога більше коштів. Самий надійний, перевірений і роками відполірований прийом - підвищити вихідну ціну. Тобто між виробником, великої іноземної фармфірмами та вітчизняної митницею виникає "прокладка" - фірмочка, зареєстрована десь на Кіпрі. Фірмочка купує медикаменти у виробника і перепродує державі за завищеною в рази ціною. За цією схемою приходили в країну ящики з пріснопам'ятним "Таміфлю", героїчно розвантажуються самим прем'єром. У випадках, коли потрібно зірвати колосальний куш, створюється ажіотажний попит. Даний спосіб завищення ціни був успішно застосований Юлією Володимирівною. Тому й злетіла ціна "Таміфлю" до захмарних небес.

Взагалі, дешеві медикаменти завозити невигідно. Адже їх необхідно реєструвати з подальшим внесенням до Державного реєстру лікарських засобів України, а через п'ять років препарати проходять процедуру перереєстрації. Чесно (тобто витримуючи всі процедури) в Україну вигідно тягнути ексклюзивні, дорогі ліки.

Але як завозити препарати, не створюючи фірм-прокладок, що не нагнітаючи ажіотажу навколо них і не реєструю їх зовсім? Елементарно! Потрібно набувати за кордоном ... неліквід! Візьмемо, наприклад, дезінфектанти. Незамінні засоби, що використовуються для знезараження приміщень, рук і устаткування. Ціна їм - не копійка, а витрачаються кошти сотнями децилітр. Наприклад, 5-літрова каністра Бациллол АФ коштує 850 гривень. Ходовий товар, незважаючи на дорожнечу.

Але проблема в тому, що часто в Україні везуть не те, що ефективно, а те, що на Заході списано, то, що утилізувати в цивілізованій країні надзвичайно дорого і важко. Вбиваються два великих зайця: по-перше, за утилізацію цієї хімії на території нашої країни хтось отримує величезні кошти; по-друге, токсична прострочена рідина не знищується, а дає додаткову (насправді - основну) колосальний прибуток в сотні мільйонів. Привозять залізничні цистерни, а на землі українській рідина розфасовується в тару і успішно продається. Знезаражувати руки і скальпелі на здоров'я!

Провезти на територію нашої країни склад-другий з небезпечним для життя дезинфектантом цілком реально за разовим договором. Договір укладається на гуманітарну допомогу, наприклад. Типу допомагає нам розвинена країна впоратися з мікробами.

Хто ж дає дозволу на ввезення цієї небезпечної продукції? Взагалі, дослідження на токсичність проводять гігієнічні інститути. Директором одного з таких інститутів - "Інституту екогігієни і токсикології ім.Л.Медведя" протягом одинадцяти років 1997-2008 рр.. був Микола Проданчук.

У газеті "Ваше здоров'я" (№ 32) про Проданчук написано наступне - "З перших днів навчання в медичному інституті в Чернівцях поринув у світ науки, дивував студентів і викладачів спрагою до знань, новаторською думкою і пропозиціями ".

Не знаю, як там поводився Проданчук "з перших днів навчання", але точно відомо, що з ним сталося у дні останні на посаді першого заступника міністра охорони здоров'я Князевича. Скандал стався. І називався скандал - "Кір і краснуха". Але про це нижче.

Ось як відповів на питання про конкретні прізвища і випадках ввезення отрути в країну наш консультант, діючий чиновник Міністерства охорони здоров'я:

- Якщо чесно, я цих людей боюся. Там такі мільярди і такі кити сидять, що за зайве слово ці люди просто вб'ють. Не хочу коментувати ...

Також відмовився коментувати ситуацію з держзакупівлями медобладнання та медпрепаратів один з колишніх міністрів охорони здоров'я, якого, за чутками, "скоропалительно пішли" з посади саме за спробу врегулювати процедуру тендерних закупівель:

- Вибачте, я не буду говорити на цю тему, у мене через цю тему були великі проблеми ...

Треба думати, тема насправді небезпечна. Ніхто з високопоставлених чиновників, з якими нам довелося спілкуватися, на питання про закупівлі та прізвищах не відповів, більше того, після питання звучала мало не чарівна фраза - "ви у мене не запитуйте про це, будь ласка". Люди ж рангом нижче знизували плечима і давали інформацію "загалом" ...

Ще одним способом заробити на здоров'ї власного народу є ввезення медикаментів з метою апробації, чи то пак, для клінічних випробувань. Постачає, наприклад, Всесвітня Організація Охорони здоров'я України вакцину. Безкоштовно. А потім з'ясовується, що вакцина клінічних випробувань не пройшла, і полігоном для цих випробувань стала наша ненька. Насправді, в прибутку все - ВООЗ щедро оплачує покупку вакцини, отримуючи від виробника свій солідний відкат. Виробникові такий "гуманітарний" підхід теж вигідний - адже в країні, де дозволені подібного роду випробування, вони обійшлися б в мільйони. В Україні випробування безкоштовні. Втім, якщо вважати платою сотні тисяч безплідних жінок і чоловіків, то нашій державі "апробація" нової вакцини обходиться в майбутні покоління.

Тут саме час згадати Миколи Проданчука, один час виразно ощущавшего сморід тюремної параші, але нині почуває себе цілком спокійно і впевнено. У 2008-му призначення цього фахівця першим замом міністра охорони здоров'я повалило багатьох "знають" медиків у найглибші роздуми. Керував Микола Георгійович не аби який конторою, а Інститутом, що є свого роду воротами в нашу країну, воротами, через які завозити сюди можна все що завгодно - від відпрацьованого ракетного палива до хімічної зброї масового ураження. Окремі захисники навколишнього середовища стверджують, що на нашу багатостраждальну землю, яка пережила Чорнобиль, була завезена і похована не одна сотня ешелонів з токсичними відходами. За оцінками наших інформаторів в МОЗ, відкати становили до мільйона доларів з вагона. Завезти ці відходи, минаючи пильний погляд Миколи Георгійовича, було неможливо. Після відставки з поста першого заступника Проданчук потрапив під слідство як один з підозрюваних в похмурій справі смертельної вакцинації від кору і краснухи. Вакцин нам великодушно подарували аж 9 мільйонів доз, однак зміст цього подарунка так і залишився неясний - тих, кого раптом вирішили прищеплювати, в дитинстві вже щепили! Акцію курирувала ЮНІСЕФ. Для тих хто не в курсі - останнім часом ходять наполегливі чутки про те, що дана організація використовує свій вплив для скорочення населення в країнах третього світу. У складі вакцини, яку нам благородно презентували (ще й грошей дали!) у величезній кількості був присутній хорионального гонадотропін, який є статевим гормоном. За інформацією, неодноразово з'являлася в російській пресі, такими ж вакцинами кололи населення деяких країн Африки. Через кілька років школярі та школярки не зможуть мати дітей, і запідозрити в цьому масовому безплідді (в Україні вже наблюдающемся повсюдно) вакцину буде неможливо ...

З устаткуванням темних схем теж вистачає. Приміром, днями може вибухнути бомба скандалу, пов'язаного з купівлею у компанії Toshiba двох лінійних прискорювачів Національним інститутом раку. Неприємність полягає в тому, що гроші нібито вже з бюджету виділені, але японці закомизиться і відмовляються вказувати ціну, за яку українці ХОЧУТЬ купити обладнання. Ціна завищена мінімум в два рази, тому й артачатся японці. Вони ім'ям дорожать, їм проблеми Ігоря Щепотіна, керівника зазначеного Інституту, та інших гідних товаришів, охочих купити лінейнікі дорожче, до лампочки. Судячи з того, як Toshiba "здала" всіх фігурантів "відкатних історій" в Росії, можна припустити, що японці цілком можуть влаштувати скандал. І тоді, можливо, НАРЕШТІ, хтось понесе давним-давно заслужене покарання ...

У наступних частинах ми розповімо про інші способи наживи на хворих, і про методи відкушування смачних шматків бюджетних грошей.